Фіона була вражена, побачивши, як Кат насолоджується своїм материнством.
— Не думала, що з тебе вийде така квочка, — усміхалася вона.
Кат усміхалась у відповідь.
— І я не думала. Це почалося геть несподівано. Проте я не маю наміру народжувати ще найближчими кількома роками.
— Якщо Ґленкірк такий самий хтивий жеребець, як і Леслі, у тебе не буде вибору.
— Я берегтимуся, — багатозначно промовила Кат.
— Це ж треба, кузино, — зауважила Фіона, піднявши витончено підщипану брову, — як ти відрізняєшся від тієї, що була рік тому.
— Досить насичений випав рік, Фіоно.
І він ставав для Кат усе насиченішим. Вона шукала дім, бо, коли Адам із Фіоною повернулися додому, у маленькому единбурзькому будиночку стало надто людно. Адам обіцяв своїй дружині, що вони будуть подорожувати, але тепер обставини змінилися.
Другий син Ґленкірка Джеймс оженився з Айліс Хей, а єдиний брат Айліс Френсіс помер узимку від лихоманки. У Гілберта Хея більше не було законних синів, тож Джеймс Леслі став спадкоємцем свого тестя. Джеймс з Айліс переїжджали до маєтку Хей, щоб навчитися керувати його справами.
Майкл Леслі мав побратися з Ізабеллою Форбс менш ніж за два роки й одержати її майно. Отож Адам Леслі мусив навчитися керувати маєтком Ґленкірк на випадок, якщо Патрик помре, перш ніж його син Джеймс досягне повноліття.
— Проведете рік у Ґленкірку, а наступного року зможете подорожувати, — пообіцяв Патрик, помітивши розчарування Фіони.
Тим часом Кат знайшла будинок, що цілком сподобався їй. Як і маєток Леслі, вік був на тихій віддаленій вуличці. Однак вибір її впав на ту, що примикала до Канонґейт, що йшла не до Хай-стрит, а до палацу Голіруд. У цегляному будинку малися велика сонячна кухня, комора, ванна, льох, хижа, кімната для слуг, зручна окрема прибудова в саду для кухаря та кілька кімнаток для його помічників. На першому поверсі була велика приймальня, яскравий кабінет, бібліотека, їдальня та окремо родинна їдальня й родинна зала. Другий поверх майже цілком займала одна велика зала. Було там і кілька приватних приймалень. На третьому поверсі розмістилися шість спалень, кожна з окремою вбиральнею та закритим санвузлом. На четвертому поверсі були дитячі кімнати, а на п'ятому — приміщення для слуг.
Біля маєтку були квітник, город і фруктовий сад. А ще чудова велика стайня. Граф був невдоволений розміром будинку, але Кат нагадала йому про те, які великі їхні родини. Будинок Ґленкірків міг би стати прихистком для всіх Леслі, коли вони приїздили до Единбурга, і особливо знадобитися пізніше, коли юний король прийде до влади й головуватиме при дворі. Кат найняла місіс Керр наглядати за її новим маєтком. Вона хотіла залишитися в Единбурзі принаймні до кінця червня, прослідкувати за вмеблюванням приміщень. Ґленкірк дав їй час до середини травня.
— Чому ви з Адамом не можете самі повернутися додому? — сперечалася молода господиня. — Ми з Фіоною могли б залишитися в місті, закінчити ці справи та приєднатися до вас згодом.
Патрик розсміявся.
— Мадам, — сказав він, дивлячись на неї зверху вниз, — я не збираюся більше випускати вас із мого поля зору. Ти просто страшенна непосида, люба, і тебе вкрай важко наздогнати. Ми повернемося до Ґленкірка разом у середині травня. Доведеться тобі доти закінчити всі свої справи. Та й хіба не однаково, закінчиш ти з тим будинком доти чи ні?
— Я не збираюся, мілорде, провести всю зиму засипана снігом у Ґленкірку. Після Різдва або й раніше, якщо вдасться, ми повернемося до міста на зиму.
Граф здивувався. Отже, вона розраховує приїжджати до міста щозими? Він усміхнувся сам до себе. Скільки ж із нею клопоту! Найкраще весь час наповнювати їй черевце своїми дітьми. Зі зграєю малечі їй буде що робити.
Протягом наступних кількох тижнів Кат вела перемовини з багатьма майстрами і, затвердивши сотні ескізів, замовила вмеблювання. Вона домовилася з Бенджаміном Кіра, щоб майстри одержали оплату після повідомлення місіс Керр, що меблі поставлено. Вона не розповідала про це Патрикові. Граф міг і забути про це, але маєток Ґленкірків належав Кат.
Перш ніж вони поїхали з Единбурга, їх відвідав Джордж Леслі, граф Роус, голова клану Леслі. І Патрик, і Адам були задоволені такою честю, наданою їхній невеликій гілці родини. Утім, Кат була не надто вражена.
— Ми багатші, — сказала вона. — Він вирішив налагоджувати стосунки з нами на випадок, якщо йому знадобиться позичити грошей.
Хоча чоловіки були глибоко вражені такою неповагою, Фіона засміялася.