— Я справді завжди хотіла побачити Лондон, — задумливо мовила Меґ.
— То їдьмо! — Кат схопила Меґ за руки й опустилася навколішки, зазираючи в карі очі своєї свекрухи. — їдьмо! Ох, як же ми розважимося! Театр «Глобус»! Цькування ведмедів! Маскаради при дворі! — Вона захоплено обернулася до чоловіка. — Ми побуваємо при дворі, Патрику?
— Так, люба моя. Думаю, у мене ще залишилося там кілька друзів, і хоча навряд чи її величність буде надто вже рада бачити двох гарних жінок на своєму порозі, придворні джентльмени будуть зачаровані.
— Патрику! — Погляд Кат став задумливим. — Що з Джеммі?
— Ми маємо залишити його вдома, кохана. Я не хочу ставити його під загрозу.
Її обличчя витягнулося.
— Патрику, я не можу кинути свою дитину вдома.
— Кат, він залишиться вдома. Подорож надто небезпечна, — він поглянув на неї, — а Джеммі — наша єдина дитина. Саллі й Люсі залишаться піклуватися про нього, і Адам із Фіоною тимчасово замінять йому батьків. Нас не буде лише кілька місяців.
Відмовитися було неможливо.
— Джеммі залишається. Я йду, — сказала вона й обвила чоловіка руками. — Дякую тобі, Патрику!
Кат ніяк не вгавала, усе скаржилася, що їй нічого вдягти, хоча її валіз вистачило б на цілий візок. Патрик категорично заперечував:
— Одна валіза на людину. Ми купимо все, що вам потрібно, у Лондоні. Новий гардероб для кожної з вас.
Кат і Меґ радісно перезирнулися.
Вони дісталися до Петергеда надзвичайно погожої днини. «Галантний Джеймс» бадьоро відплив від берега. Гребці доправили їх до корабля. Навіть те, як їх піднімали на облавок у підвісному кріслі, не збентежило Кат, хоча Меґ була не в захваті.
На південь дісталися на диво швидко й легко, без морської хвороби. Вони навіть не зустріли жодного іншого судна, доки не опинилися в гирлі Темзи, звідки збиралися доплисти до Лондона. Там їх наздогнав іще один корабель, вочевидь піратський на вигляд. На його кормі стояв гарний юнак із дбайливо вистриженими вусами й бородою.
Патрик розсміявся.
— Рейлі! — вигукнув він. — Рейлі! Ах ти ж пірат!
Красень на кормі кинув погляд через вузенький водяний простір, що Розділяв їхні кораблі.
— Боже-світе! Хіба таке можливо? Ґленкірку! Це ти?
— Так, бунтарю! Ходи сюди, випий зі мною келих вина.
За кілька хвилин англієць стояв на палубі «Галантного Джеймса», стискаючи Патрикові руку.
— Ти вже був при дворі? — поцікавився граф.
— Ні. На це в мене немає грошей. Я трохи побешкетував. Французькі кораблі — така легка здобич. Невдовзі попрямую до Ірландії. А згодом, може, у мене з явиться трохи золота в кишені та якісь гідні вчинки за плечима, що робитимуть мені честь, тоді я зможу постати перед королевою. Я простий парубок із Вест-Кантрі, Патрику. Поки що все, що маю для слави, — це те, що я небіж у других старої гувернантки королеви Кейт Біллі, а також небіж у других леді Денні. Цього не досить для рекомендацій.
Патрик усміхнувся.
— Та годі тобі, дияволе амбітний! Я хочу тебе познайомити з моїми дружиною та матір’ю. — Він повів свого товариша до великої каюти на кормі корабля. Постукавши, вони увійшли в гарно обставлену кімнату з великими вікнами на море. Меґ ступила вперед.
— Мамо, це майстер Волтер Рейлі. — Його очі пустотливо блиснули. — Небіж у других леді Денні.
Рейлі кинув на нього гнівний погляд, потім щиро всміхнувся до Меґ і губами торкнувся її руки.
— Ваш покірний слуга, мадам.
— А це, — провадив Патрик, виводячи вперед Кат, — моя дружина Катріона, графиня Ґленкірка.
Рейлі випустив руку Меґ і витріщився на неї.
— Боже-світе, чоловіче! — вигукнув він. — Дружини ніколи не мають такого вигляду! Хіба що коханки, але тільки в королів, у того з них, кому дуже пощастило. Але дружини — ніколи!
Леслі засміялися, а Кат, навіть не порожевівши, відповіла:
— На жаль, містере Рейлі, мушу розчарувати вас. Я справді графиня Ґленкірка, дружина, а до всього ще й мати.
Схилившись над її рукою, Рейлі зітхнув:
— Я побачив справжню досконалість, але мені не досягти її, тож доведеться довіку парубкувати, мадам.
— Рейлі, ви найчарівніший із шахраїв. Я боюся за честь усіх дівчат у вашому Вест-Кантрі. — Вона обережно вивільнила руку.
І Кат, і Меґ жадібно дослухалися до всього, що говорив Рейлі. Хоча він іще не з’являвся при дворі, однак знав повнісінько пліток звідти, що їх переповідали йому його друзі. Він розповів їм також про найостанніші новинки моди, адже Рейлі був фат і любив похизуватися.