Він нічогісінько не розумів.
Від віскі Кат дещо заспокоїлася. Стало зрозуміло, що в неї немає вибору: король користуватиметься нею так, як схоче.
— Зі мною вже все гаразд, Адаме, — заспокоїла вона його. — Не знаю, що на мене найшло. Це, мабуть, тому, що я сумую за Патриком. Ми ніколи не розлучалися, ти ж знаєш.
Він полегшено кивнув.
— Тоді я можу йти додому. — Він усміхнувся їй. Дякувати Богові, вона вже заспокоїлася.
— Перекажи Фіоні мої вітання, — тихо сказала Кат, а тоді, не втримавшись, додала: — І тримайтеся подалі від двору, Адаме, бо Джеймі може змінити свій вибір. Тоді твоїй дружині доведеться виконати обов’язок перед родиною, ти ж розумієш.
Адам поквапився від невістки, чий глузливий сміх довго ще лунав у його вухах.
Розділ 16
Від віскі Кат злегка сп’яніла.
— Котра година? — запитала вона в Еллен.
— За першу, — почулось у відповідь.
— Я спатиму аж до вечері. Розбуди мене тоді. Я повернуся сюди о десятій. Підготуєш для мене ванну. Постели свіжу постіль на ліжко й прослідкуй, щоб було вдосталь дров для каміна. Я хочу, щоб у шафі було вино, і червоне, і біле, а також фрукти й сир. І марципани. Король просто обожнює марципани.
Об одинадцятій вечора король увійшов у спальню графині Ґленкірка з таємного проходу. Вона піднялася з ліжка й повільно попрямувала до нього через кімнату.
— Стій, не рухайся!
Вона зупинилась, і Джеймсові очі захоплено розглядали його гонорову коханку. Її сорочка була достоту вишукана й, вочевидь, створена для найгарячіших спокус. Світло-зелена, шовкова, з довгими опалими рукавами та глибоким загостреним вирізом. Корсет здавався намальованим, так він зливався з її розкішними персами й тонкою талією. Спідниця була оздоблена сотнями крихітних згорточок, і крізь шовк він бачив перлове сяйво її стегон і ніг.
Її волосся з рудим відблиском, укладене на маківці, скріплювало декілька маленьких позолочених і перлових шпильок. Вона гордо дивилася на нього. Кат була настільки прекрасна, що король якусь мить не важився доторкнутися до неї, але потім бажання подолало цей трепет, і він обхопив Кат руками.
Він не відводив бурштинових очей від її листяно-зелених, а коли його руки міцно обвилися навколо неї, він відчув її легке тремтіння. Йому лестило, що вона, як йому здавалося, тріпотіла перед ним. Король протримав її в такому полоні неначе цілу вічність, а потім нахилився й накрив своїми губами її вуста. Простягнувши руки, він повитягав позолочені шпильки з її волосся, і воно запашною хмарою розсипалося по плечах.
Він смикнув тонку шовкову стрічку на її талії, і сорочка легко розстебнулася. Король дивився, як вона зісковзнула додолу. Кат повернулася, не кажучи ані слова, підійшла до ліжка й видерлася на нього. Джеймс стримувався, роздягаючись повільно, але щойно опинився з нею в ліжку, відчув, що не може більше чекати. Вона розуміла це, але стримувала його.
— Джеймі, я не повія, щоб швиденько відбуцожити мене.
— То ти все-таки можеш говорити! Я думав, сердишся на мене.
— Я серджуся! Ти недобре вчинив, відіславши Патрика так швидко!
— Моя люба Кат, я три ночі простояв у цьому клятому проході, спостерігаючи, як ти кохаєшся зі своїм чоловіком. Я не здужав більше цього витримати. Хіба краще було б, якби я ввійшов у двері й попросив Патрика посунутися?
Приголомшена, вона не могла відповісти. Те, що хтось украв їхні з Патриком особисті миттєвості, розлютило її.
«Ти багато мені винен, Джеймсе Стюарт, і колись ти за все мені заплатиш», — з гіркотою подумала вона.
Король губами охопив її сосок і пожадливо смоктав. Його рука була в неї між ногами, намацувала її найніжніші, найчуттєвіші, найпотаємніші місця. Вишукано й досвідчено він пестив її, його пальці дражнили нестерпною ніжністю. Через кілька хвилин Джеймс довів її до пристрасної судоми.
Вона хотіла покарати його своїм холодом, проте бажання її розпалювалось, і раптом Кат збагнула, що найбільше зашкодити Джеймсові вона зможе, коли стане для нього найчуттєвішою з жінок, яких він будь-коли куштував. Вона знищить його для всіх інших коханок! Катріона розуміла, що після прибуття з Данії до Шотландії юної Анни Джеймс присвятить себе їй. Понад усе він хотів дружину, яка належала б йому одному, і родину. Він був із тих чоловіків, яким потрібна певність у житті.
Проте навряд чи незаймана дівчинка-підліток могла зрівнятися з такою досвідченою жінкою, як Кат. Вона не була розпусниця, але Патрик добре її навчав, а Кат за своєю природою була чуттєва жінка. І тепер графиня поклала намір, зібравши весь свій досвід, помститися Джеймсові Стюарту. Рухаючи своїм прегарним тілом, вона ковзнула під короля й обвила руками його шию.