— Це право чоловіка! — спробував він сперечатися.
Її губки-троянди надулися.
— Ні, — повторила вона твердо.
Очі Джеймса Стюарта хитро заблищали.
— Ну, добре, моя солодка, — промовив він, повертаючись до ліжка. — Тоді просто поцілуймося та попестьмо одне одного.
— Так, це мені подобається, — радісно відповіла йому юна королева.
Джеймс притягнув дружину до себе. Глибоко цілуючи, він почав уміло пестити її, доки вона не затіпалася від нестримного збудження. Незчулася королева, як він сів на неї і, сам себе спрямовуючи, проштовхнувся всередину. Важко дихаючи та схлипуючи, Анна намагалася вирватися з-під нього. Вона вигиналася, наче прагнула скинути його, але їй вдалося тільки дужче насадитися на нього. Раптом король, відсунувшись на мить, увірвався ще глибше. Анна закричала, бо їй стало справді боляче, але Джеймс накрив її губи своїми й ритмічно рухався далі, не зважаючи на теплу цівку, що стікала по її стегнах.
Біль ущухав, і Анна відчула, що їй починає подобатися те, що з нею відбувається, однак усе ще сердилася на чоловіка, який обдурив її. Аж ось раптово його тіло, що працювало над нею, напружилося, кілька разів сіпнулось і повалилося на ліжко. Анна почувалася напрочуд нещасною. У тиші годинник на каміні пробив одинадцяту.
У протилежному крилі будинку, в апартаментах графа Ґленкірка, вогонь горів у камінах, і в передпокої, і в спальні. Патрик Леслі стояв перед полум’ям у передпокої, розмірковуючи, чи слушно він зробив, пропонуючи себе леді Андерс. З почуттям провини він усвідомив, що гарної повії було б йому цілком досить. Але почувши, як двері за ним відчинилися, та обернувшись у той бік, він радів, що запросив її.
— Заходьте, леді Андерс.
Крістіна була одягнена в ту саму сукню, що й на весіллі, і при світлі каміна здавалася навіть гарнішою.
— Моя люба, вип’єш зі мною келих вина? У мене є прекрасне біле вино, ніжне й солодке. — Він тепло розглядав її, мало не пестив поглядом.
— Дякую, мілорде, — тихо промовила вона й стала біля його крісла, дивлячись у вогонь.
Патрик налив вина. Віддавши їй келих, подивився, як вона осушила його. Потому сів у своє крісло і, простягнувши руку, притягнув Крістіну до себе на коліна та поцілував її.
— Не соромся мене, маленька Кайрі, — сказав він.
— Як це ви називаєте мене, мілорде? — перепитала вона.
— Кайрі. Гельською Крістіна буде Кайрістіона. «Кайрі» означає «маленька Крістіна», адже ти ще зовсім дитина.
Вона затишно згорнулася в нього на колінах.
— Скільки тобі років? — запитав він.
— Сімнадцять, мілорде.
— Господи, а мені тридцять сім! Я міг би бути твоїм батьком.
— Але ти не мій батько, Патрику, — сказала вона, горнучись до нього. Опустивши його голову, Крістіна пристрасно поцілувала його. — Я прийшла, щоб ти кохав мене. — Уставши, вона повільно розстебнула темну оксамитову сукню. Потім настала черга білосніжної спідниці, шовкової сорочки та оздобленого стрічками корсета. Крістіна зняла все це, залишившись у самих темних шовкових панчохах із вишитими на них маленькими золотими метеликами.
Вона неймовірно збуджувала. Усміхаючись, він повільно підвівся, пішов до неї й зрештою опинився над дівчиною, високий і голий.
Вона поглянула на нього знизу вгору й наказала:
— Зніми з мене панчохи.
Опустившись навколішки, Патрик повільно стягнув їх униз по черзі та поскидав із її маленьких струнких ніжок. Від запаху її тіла він мало не збожеволів. Саме на це вона й розраховувала, коли перед побаченням втирала мускус у щойно вимиту шкіру. Усе ще стоячи на колінах, він потягнув її на підлогу перед каміном. Крістіна широко розвела ноги й простягнула руки, припрошуючи його.
Вона була тепла, солодка й досвідчена, і він був страшенно задоволений. Жінка під ним рухалася плавно, і він дав їй досягти піку двічі, перш ніж розрядитися самому. Потому скотився з неї, і вони, розслабившись, лежали перед вогнем.
— Ти думаєш, що я надто зухвала, — тихо проказала вона низьким хрипким голосом, — але я хотіла тебе, Патрику Леслі. Я ніколи не була коханкою жодного чоловіка, але хочу бути твоєю.
— Чому саме моєю? — Йому це лестило, але він не був дурнем.
— Тому що я хочу тебе й тому що хоча б раз у житті хочу звичайних стосунків із чоловіком. Мій перший чоловік був стариган, який не зміг зробити те, що слід. Другий утратив цікавість до мене, щойно позбавив мене цноти. Мій третій чоловік — дитина, і я вільна робити те, що сама хочу. А хочу я стати твоєю коханкою.
— Лише доки я буду тут, — відказав граф. — Коли повернуся додому, люба моя, ти перестанеш існувати для мене. Я можу спати з тобою, але не сумнівайся, маленька Кайрі, я кохаю свою дружину.