Сумління змусило його почервоніти, і вона розсміялася.
— Патрику, Патрику! Тільки жінки Леслі знають таємницю того, як запобігти зачаттю. Ти так звик до мене, що не потурбувався про це зі своєю повією.
Зрозумівши, що вона не надто сердиться на нього, Патрик відчув значне полегшення. Він волів не розповідати їй, що Крістіна Андерс обдурила його, сподіваючись дістати більше влади над ним. Він починав стомлюватися від тієї данки, і, відчувши це, вона завагітніла. Патрик намагався кинути її в Данії, але вона відмовилася залишати посаду фрейліни й погрожувала влаштувати скандал, якщо він розповість про це королеві. Однак Патрик Леслі не мав наміру розповідати про все це своїй дружині.
— Ти любиш ту дівчину? — запитала Кат.
— Боже мій, авжеж, ні! — вибухнув він. — Чорт би її взяв, Кат! Я не придворний і був самотній зі Стюартовим двором і в Норвегії, і в Данії. Ти знаєш, що вони роблять цілісінькими днями? Кидають кості. П’ють. Грають в ігри. Перевдягаються. Так! Одяг для них дуже важливий! Вони розважаються з дівками. Мене досі дивує те, як часто вони змінюють партнерок. Це найнепотрібніші люди у світі! Якби я не знайшов у Копенгагені Кіра, я б збожеволів!
— Кіра?
— Так, кохана! У них є банк у Копенгагені, і я зміг завдяки їм наглядати за нашими справами. Так я знайшов хоч якесь заняття.
Уявивши, як бідненька Крістіна Андерс терпляче чекає, доки Патрик стежить за своїми кораблями й вантажами, графиня Ґленкірка засміялася. Потім вона запитала:
— Ти впевнений, що ця дитина твоя?
— Так. Кайрі не надто хороша людина, але вона й не розпусниця. Дитина моя.
— І що ти, Ґленкірку, з нею робитимеш?
— Визнаю її та буду підтримувати.
— А її мати? Що з нею робитимеш?
— Я одразу ж сказав їй, що кохаю свою дружину й що наші стосунки — річ тимчасова. Я так думав тоді й досі так думаю.
Вони дісталися до будинку Ґленкірків, що містився поряд із Каннонґейт, неподалік від Голіруд-хауз. Кат увірвалася у двері й злетіла сходами, давши місіс Керр на добридень. Граф залишився внизу, де над ним метушилися слуги.
Еллен чекала на свою господиню.
— Це правда? — запитала вона. — Граф таки приїхав додому з іншою жінкою? Добре! Тепер вам нема чого почуватися винною!
Кат обернулася.
— Як іще колись хоч натякнеш на це, поїдеш у Кренноґ доживати віку на самоті! Ти зрозуміла мене, Еллі?
За багато років господиня та служниця стали як рідні. Розуміючи, як боляче сказане взяло Кат за живе, Еллен вибачилася.
— Я, мабуть, старію, дитя моє, і втрачаю останній розум.
Графиня схопила руку служниці та стиснула її. Очі Кат заблищали.
— У твоїх плітках, допитлива бабцю, є трохи правди! Його данська коханка входить до оточення королеви й вельми ускладнює життя бідолахи Ґленкірка. Вона взяла й завагітніла, намагаючись утримати його. Бідний Патрик! Він так довго прожив у шлюбі зі мною, що забув, якими підступними бувають жінки.
— Ти пробачиш йому?
— Авжеж. Він повернувся до мене додому, і йому таки справді соромно за те, на чому він дав себе зловити. Якщо він відмовиться від неї, мене все цілком задовольнить. А тепер, Еллі, підготуй мені ванну. Гадаю, ота грайлива нова чорна шовкова сорочка буде досить доречна. Я так привітаю Ґленкірка з поверненням, що він ніколи цього не забуде!
Еллен засміялася.
— Та данка може народити графові трьох синів, однак вона не матиме жодного шансу обійти вас, міледі.
Коли через деякий час Патрик Леслі увійшов до своїх власних покоїв, він побачив, що його камердинер приготував перед палаючим каміном дубову ванну, з якої густо йшла пара. Скинувши одяг, граф сказав:
— Спали його, Анґусе, — і поліз у ванну. Вода легенько пахла й була трохи маснувата. Його висохла за зиму шкіра насичувалася нею, і він задоволено зітхнув.
— Мускусна олія, — мовила Кат, і, піднявши голову, він побачив, що дружина стоїть у дверях між їхніми спальнями. Вона пройшла кімнатою і, скинувши свій чорний шовковий халат, піднялася сходами й залізла до нього у ванну. Поклавши руки чоловікові на шию, Катріона притислася до нього й жадібно поцілувала його. Її маленький язичок ковзав уперед і назад, досліджуючи його рот, а її руки пестили його в теплій воді.
Його не треба було запрошувати двічі. Побачивши її, він уже збудився. На мить відпустивши Кат, він простягнув руки і, підхопивши дружину під сідниці, підняв її. Коли тонкі жіночі ноги міцно обхопили його талію, Патрик увійшов глибоко в неї. Було чути її важке дихання.
— Чорти б тебе вхопили, Патрику! Треба ж було тобі зникнути так надовго!