Джеймс Стюарт кивнув.
— Я даю вам дозвіл, — сказав він.
Граф Ґленкірк кинув на нього погляд, з якого було зрозуміло, що йому байдуже, дістане він дозвіл короля чи ні. Аж раптом він запитав те, що чомусь досі не спадало йому на думку:
— Вона хотіла цього, Джеймі? Моя дружина бажала бути твоєю повією?
Запала тривала мовчанка, а потім король опустив очі й прошепотів:
— Ні.
— Покидьок! — тихо вилаявся Патрик Леслі. — Якби ти був кимось іншим, я вбив би тебе! — і, обернувшись, увійшов до таємного проходу й зачинив за собою двері. Увірвавшись до своєї спальні, він побачив Еллен, вражену його раптовою появою з проходу в стіні. — Складай увесь наш скарб. Ми повертаємося до Ґленкірка й більше не приїдемо сюди!
— Міледі… — почала було Еллен.
— Вшилася звідси рано-вранці, — пояснив він. — Ну ж бо, хутчіше! Я хочу виїхати по обіді.
Далі він пішов до королеви й пояснив, що приїхав учора пізно ввечері, щоб забрати свою дружину. їхня старша дочка тяжко захворіла. Кат поїхала рано вранці, попрохавши його переказати, що вона просить пробачення. А що графиня може бути відсутня й кілька місяців, граф Ґленкірк запропонував продати посаду своєї дружини будь-якій із леді на королівський розсуд. Він готовий купити посаду для цієї леді, поповнивши особисту скарбницю королеви. Анні Стюарт завжди потрібні були гроші. Це була дуже щедра пропозиція, і хоч королева й шкодувала, що розлучається з прекрасною графинею Ґленкірка, останнім часом її таки турбувало те, що навколо неї забагато вродливих леді.
Хвилювалася вона не через власного чоловіка, адже самовдоволено думала, що йому байдужісінько до інших красунь. Однак вродливі юнки приваблювали дуже багатьох чоловіків, і це неодмінно призводило до якихось прикрощів серед придворних. Королева вирішила віддати місце, що звільнилося, овдовілій дочці старого лорда Керра, хорошій молодиці за тридцять із не надто привабливою зовнішністю.
Додержавши всіх формальностей, Патрик Леслі наказав своїм людям негайно повертатися до Ґленкірка. Потому наодинці вирушив до свого замку. Кат випереджала його вже на сім годин, і, наздогнавши її, він мав намір залагодити всі суперечності подалі від сторонніх очей.
Дорогою він згадував минулу ніч, добре помічаючи тепер усе, що його зачеплена гордість затуляла від нього тоді. Кат благала забрати її з двору, але йому самому почало подобатися там, і він їй відмовив. Сором від того, що король силує її до любощів, і страх, що Патрик дізнається про ті зносини, зробили її геть безпорадною, загнали в пастку. Коли він увійшов до своєї спальні й побачив, як король пестить оголені груди його дружини, він був глибоко вражений, а потім розлютився на неї. Як же ж він міг так у ній помилитися? За всі ці роки Кат не дала йому жодного приводу засумніватися в ній.
Перед Патриковими очима знову постало її перелякане бліде обличчя, що дивилося на нього з трюмо. Пізніше, коли вони по черзі ґвалтували її, він бачив у її листяно-зелених очах шок, біль, недовіру, і, нарешті, найстрашніше з цього всього — порожнечу.
Патрик Леслі, не звертаючи, прямував на північний схід і, їдучи, молився про те, щоб дружина чекала на нього в Ґленкірку. Іще він переймався тим, що сказати своїй матері й дітям. Усі вони були вже досить дорослі, щоб зрозуміти, що щось не так. Він радів, що двоє його старших хлопців на службі. З молодшими дітьми все було простіше, але зі своїм старшим сином і спадкоємцем граф не хотів би зараз зустрітися. Тринадцятирічний Джеммі Леслі обожнював свою красуню матір, і між ними була особлива близькість. Кат любила всіх своїх дітей, але Джеммі завжди був її синочком.
За кілька днів, коли почали виднітися вежі Ґленкірка, граф підострожив Клинка, і великий чорний жеребець, відчуваючи, що дім уже близько, охоче пустився чвалом. Патрик швидко розшукав свою матір. Марґарет, графиня-вдова Ґленкірк, і досі була одна з найвродливіших жінок Шотландії. Угледівши свого старшого сина, вона встала й простягнула руки.
— Любий мій! Я не чекала, що ти повернешся так швидко. Щось сталося?
Він занурився в затишок її обіймів, а потім, провівши матір до канапи біля вікна, сів поряд із нею.
— Я зробив дещо жахливе, мамо. Жахливе для Кат. Напевно, я втратив її. — Опустившись долі, він поклав голову їй на коліна й заплакав. Глибокі, нестримні схлипи виривалися із самого його нутра, широкі плечі здригалися. Приголомшена Меґ Леслі м’яко торкнулася синової голови й промовила: