— Він не знищить мене, Сенді. А скажи-но, що тепер із Марґарет і дітьми?
— Вони в Анґуса.
— Джеймс вигнав її з Крайтона? І вона пішла? Боже-світе, я не вірю в це! Марґарет завжди любила…
Лорд Гоум розсміявся.
— Вона, Френсісе, шукала зустрічі з королем. Доводила, що тільки Ермітаж належить тобі, бо решту ти відписав вашому старшенькому хлопчикові. Джеймс послав її з дітьми до Анґуса.
Босвелл придушив сміх.
— Бідна Марґарет. Звісно, їй мають повернути маєтки для мого спадкоємця. Утім, я певен, що Анґус щось із цим зробить. Бо ж, гадаю, йому взагалі не терпиться виселити Марґарет зі свого будинку.
— А що з Ермітажем, Френсісе?
— Якщо Джеймс так хоче Ермітаж, хай приходить і забирає його. Є в цьому світі дві речі, дорогі для мене, — сказав Босвелл. — Мій дім і Катріона. Я не віддам йому жодної з них.
Але Кат перелякалася.
— їдьмо з Шотландії, Френсісе, — стала благати вона його. — Джеймі забрав усе, що тобі належить, і мене він забере також, якщо ми не втечемо від нього.
Проте Босвелл і наміру не мав утікати, навіть коли прибув посильний Кіра з відповіддю від абата Іленкірка. Кардинал відхилив прохання Кат про розлучення. Чарльз Леслі, невдоволений відповіддю, особисто прибув до Сент-Ендрю й пояснив ситуацію кардиналові. І отоді кардинал розповів Чарльзові Леслі, що особистий секретар канцлера Мейтленда попередив його: король дуже образиться, якщо розлучення буде надано. А зважаючи на непевне становище, у якому нині перебуває стара церква в Шотландії, кардинал не робитиме нічого, що може поставити її під іще більшу загрозу. Якщо Джеймс не передумає, Кат Леслі не дістане свободу. Отож вона не може вийти заміж за Френсіса Гепберна.
І знову Кат стала благати:
— Забери мене, Френсісе. У Франції церква ні за що не відповідає перед королем Шотландії, і я зможу дістати свободу.
— Не безкоштовно, люба моя.
— Френсісе, я дуже заможна жінка. Я можу підкупити будь-кого зі священнослужителів. Трясця! Навіщо мені всі ті гроші, якщо я не спроможна мати те, чого я хочу?
Френсіс Гепберн розсміявся й обійняв Кат рукою.
— Моя люба розпещена дівчинко, — сказав він ніжно. — Навіть якщо мені доведеться покинути Шотландію, аби Джеймс заспокоївся, я маю помиритися з ним, перш ніж поїду. І я маю зберегти Ермітаж для сина, якого ти колись мені подаруєш.
— Ох, Босвелле, який же ти бовдур! Джеймі нізащо не дозволить нам бути разом. Будь ласка, забери мене подалі, не зволікаючи. І байдуже, чи вийду я колись за тебе заміж, аби тільки ми були разом!
Але Френсісові здавалося, що вони впораються. Френсіс Гепберн був чоловік честі. Однак він не до кінця ще зрозумів, що його маленький кузен, із яким він грався в дитинстві, твердо вирішив бути єдиним королем Шотландії в усьому. І він недооцінював того, наскільки його кузен-король жадав Катріону Леслі. Джеймс жадав повернути Кат. І якщо він її не матиме, то не дістанеться вона й лордові.
Улітку 1591 року Босвелл охороняв кордони зі своєю прекрасною коханкою та лордом Гоумом. Бони робили набіги на Англію, але загалом між Англією та Шотландією панував мир. Того ж самого літа Джеймс відвідав Лінлітгоу, де народилася його мати, потім побував у Стерлінгу, на Фолклендських островах, а звідти через Ферт-оф-Форт повернувся в Единбург.
Розділ 29
Знервований граф Ґленкірк стояв перед королем. Патрик із кузеном бачилися вперше після того жахливого ранку вісім місяців тому. Джеймс дивився на графа.
— Чому ти зголосився відпустити її, Ґленкірку? Я пояснив кардиналові, що ваше з Кат розлучення засмутить мене.
— Сір, Кат прагне свободи. Я бачив її в червні, і вона не повернеться до мене. Вона не така жінка.
— А ти знаєш, де вона, кузене Патрику?
— Ні, сір. Вона не каже цього мені.
— Я знаю, де вона, — тихо мовив король, перехилившись через свій дубовий стіл. — Вона втекла від тебе, щоб стати повією Босвелла! І кузен Френсіс такий одурманений нею, що розлучився з Анґусовою дочкою, щоб побратися з Кат. Але… вони не поберуться! Вона не одержить розлучення!
Патрик Леслі був приголомшений. Він ледве міг повірити в те, що казав король. А потім ясний, сліпучий спалах пам’яті нагадав йому всі ті численні миті, коли вона казала: «Френсіс — мій друг, і нічого більше».
— Я, — провадив далі король, — планую через кілька днів заманити Босвелла в Літ. Цілком можливо, що він візьме із собою й Кат. Я хочу, щоб і ти там був і забрав її додому. Якщо вона покається за свою нерозсудливість, то може повернутися до нашого двору.