Цілу дорогу Родерік, похмурий і неговіркий, уважно вдивлявся в усіх зустрічних, ніби когось виглядав. Спалах гарного настрою барона Тейндела тривав недовго, і зараз він уже мало не жалкував, що приїхав сюди. Джош, який правив візком, помітив його тривожний стан і чудово зрозумів. Колись молодий барон Родерік Персі був щасливий у цих місцях. Тепер тому, хто все втратив, доводилося віч-на-віч зустрічатися з власним минулим, від якого досі так надійно ховався під трухлявими склепіннями замку на кордоні.
Сер Родерік зітхнув, ніби відгукуючись на думки Джоша. Він, чоловік зі знатного роду, приїхав на ярмарок, немов простий торговець… Але справді, що ж їм лишалося? Мусили десь брати гроші, й нерозумно було б не скористатися нагодою. Ось уже десять років ніхто його не бачив у цих краях. Напевне, всі вже забули про лорда Персі, який колись через дурощі одружився з юною красунею Ейлін Рендолф. Принаймні, він сподівався на це. Мимоволі озирнувся на доньку, що сиділа поруч із Джошуа на передку. За своєю звичкою, Еріка розмахувала руками, щось весело розповідаючи. Його серце стислося від звичної туги… У цій гарній шотландській спідниці вона була така схожа на Ейлін! Тільки вогненне волосся взяла від діда, та й вдачу, схоже, теж від нього. Бідолашна Еріка, вона своїми звичками швидше нагадує хлопчиська, аніж юну леді. Вже зовсім доросла, а батько так і не спромігся дати їй пристойного виховання — забракло сміливості відпустити від себе. Тепер Родерік гірко каявся.
Гілберт і Бран, що їхали поруч у візку, піддалися батьковому настроєві й теж мовчали. Брати почувалися трохи невпевнено — не звикли ж бо до такої кількості людей; тому й сиділи тепер набурмошені, як два сичі. Лише Еріка була ніби в своїй стихії. Дівчина буквально всотувала пишноту, яка її оточувала. Величезні зелені очі зблискували, ніби смарагди в крамниці ювеліра, не встигаючи встежити за всім, що їй хотілось би побачити. Ет, шкода, що вона не бачить себе в цьому новому вбранні! Цікаво, чи до лиця їй шотландський костюм? Еріка непомітно оглянула свою рясну спідницю. Ні, шотландські леді все-таки знаються на уборах! Годі й уявити щось ошатніше та яскравіше.
Ярмарок здавався їй справжнім дивом. Так багато людей! Усі гарно вбрані, скрізь миготять шотландці в своїх святкових пледах і кілтах,[19] із традиційними спорранами,[20] в боннетах,[21] набакир начеплених на нечесані чуприни. Усі чоловіки при зброї, та й не дивно: у цьому краю багато років точилася війна, що привчила завжди бути напоготові. Еріка помітила, що в багатьох шотландців за краєм гольфа стирчить традиційний чорний ніж, а на поясі теліпається дирк[22] або навіть клеймор,[23] хоча останній вона вважала вже очевидячки зайвим.
Трохи незвично було бачити стільки голоногих чоловіків, але години за дві Еріці вже здавалося, що нема зручнішого та практичнішого одягу. Навколо всі весело галасували, реготали, торгувалися до хрипоти. Звідкілясь долинав тужливий, гугнявий звук волинки та заливчастий вереск скрипки, і Еріка раз у раз витягала шию, аби подивитися на музик.
У Хоїку батькові ледве вдалося найняти одну невеличку кімнатку на всіх. Заїзд, на якому вони зупинилися, був не з найкращих, зате розташовувався досить близько до міських воріт. Та вони й не могли дозволити собі кращих апартаментів.
Овес вдалося продати першого ж дня. Двоє покупців-шотландців довідалися, що англійці з Прикордоння привезли овес на продаж, з'явилися просто на заїжджий двір та довго лаялися між собою, хто прийшов перший. Врешті-решт овес було продано за таку високу ціну, про яку в Тейнделі не сміли й мріяти. І цим убили відразу двох зайців: по-перше, серові Родеріку не довелося стирчати, як простому торговцеві, біля свого візка — він навряд чи переніс би таке приниження. Що не кажи, а таки оперезаний лицар, для якого торгівля — просто безчестя. По-друге, непогано заробили. Еріка помітила, якою радістю спалахнули батькові очі. Тепер залишалося продати лише яблука, й наступного дня вони вирішили вийти за стіни Хоїка, власне на ярмарок.
Видимо, щоб донька нікуди не поділася та нічого не накоїла, батько й поставив її торгувати яблуками зі старшим братом. Цілий ранок Еріка насилу стримувалась, аби не втекти з-під Бранового нагляду. Їй страшенно, страшенно хотілося приєднатися до веселої юрби.
Життя тут вирувало. Куди не глянь — візки, домашня худоба, пригнана на продаж, пастухи, торговці, лицарі… Усе це змішалося в неймовірну кашу, гомоніло, бекало, сміялось та метушилося. Палали вогнища, покупці з продавцями перекидалися лайкою, хтось весело горлав пісню на іншому кінці галяви, комусь рвали зуба просто на збитому зі свіжих дощок помості, поруч варили ель у величезному мідному казані…
19
Кілт — традиційний чоловічий шотландський одяг: картата спідниця, що доходить до колін. Плед зазвичай перекидався через плече й закріплювався паском, а в негоду накидався на голову.
20
Спорран — традиційний кошель із овечої вовни на вузьких ремінцях, що кріпився на стегнах.
22
Дирк — довгий ніж. Традиційний шотландський ніж, Спін Ду, носиться за краєм гольфа, причому носіння його з внутрішнього боку литки означає, що його власник перебуває в стані війни.