У неї всередині знову все перемішалося від цього поштовху.
— На парі, — коротко пояснив паж.
— Вагома причина, щоб гнівати таку людини, як Дуглас. А ось я тебе зараз як слід відлупцюю по м'якому місцю за такі витівки, — спокійно промовив рятівник. — А ти чого смієшся? — грізно звернувся він до Оуена. — Ти наступний! Гадаєш, я не розумію, хто з ким укладав парі?
Посмішка Оуена миттєво поблякла. А Еріка відчула, як міцна рука Діка Далхаузі легко, ніби пушинку, підняла її в повітря та з розмаху опустила на тверде коліно, а друга взялася за штани… Тільки зараз до неї дійшов зміст сказаного. Він збирається її бити! Її, родовиту Персі, цей мужлан збирається шмагати, ніби хлопчиська. Але ж він і думає, що вона — хлопчисько. О Господи, він збирається зняти з неї штани!
Еріка рвонулася щосили, але шотландець тримав чіпко'. Вона боролася, звиваючись, немов гадюка, навіть спробувала вкусити… Дарма! У цього хлопця виявилася залізна рука. У відчаї дівчина заверещала щосили — так, що всім заклало вуха, а з околишніх дерев здійнялося вгору перелякане птаство.
Це подіяло дивовижно. Дік Далхаузі випустив її, злякано сахнувся, ніби виявив, що тримає в руках отруйну змію. Оуен присів від несподіванки, та так і лишився на землі з широко роззявленим ротом. Еріка скотилася з колін свого екзекутора, що не відбувся, і замовкла тільки тоді, коли зрозуміла, що ці двоє остаточно деморалізовані.
Мисливська шапочка при цьому спала з її голови й випустила на волю цілий каскад поплутаного рудого волосся…
— Чого повитріщалися? — агресивно вигукнула вона просто в два ошелешені обличчя. — Ніколи вереску не чули?
Лицар-шотландець і його зброєносець вражено мовчали — видно, просто не мали слів. Нарешті Далхаузі судомно зітхнув і видихнув:
— Дівчисько з яблуками! Те саме! Що ж це таке, пак[27] мене морочить, чи що?
Шотландець дивився на неї, протираючи очі, та вочевидь не розумів, як замурзаний хлопчисько за єдину мить перетворився на рудоволосу дівчину. Оуен же так і не поворухнувся — стояв, ніби легендарна Лотова дружина, перетворена на соляний стовп.
Раптово Еріка відчула, що їй страшенно смішно. І якщо вона зараз не розсміється, то просто лопне. Незважаючи на серйозність моменту, вона пирснула в кулака, а за мить уже заходилася голосним реготом.
— Чого смієшся? — розсердився Дік. — Слухай-но, ти могла загинути, дурне дівчисько! Як тобі тільки на думку спало таке? Агов, годі, чуєш?!
Він упритул наблизився до неї, ніби все-таки не полишив наміру дати їй прочухана, та Еріка й далі заливалася реготом. Забагато потрясінь було цього дня, і в неї почалася справжня істерика. Бідолашна не могла зупинитися, сміялася та сміялася, аж поки знесилено опустилась на землю. Поступово сміх почав переходити в судомне схлипування.
— Ну-ну, заспокойся, — стурбований шотландець незграбно примостився поруч і обійняв її. — Все вже позаду… Заспокойся…
Дік обережно накинув на неї свій плед — Еріку страшенно трусило. Зляканий, він пригорнув її до себе, міцно обійняв, і вона інстинктивно припала до нього в пошуках захисту. Та що ж це діялося, врешті-решт? Вицокуючи зубами, не кліпаючи, вона дивилася в одну точку. Хоч би в дівчиська не сталося чого з головою… Дік знав, що треба терміново щось почати, інакше буде зле — у нього на очах на полі бою молодий хлопчина збожеволів, не зніс жахливого видовища. А тут все-таки дівчисько…
Лицар схопив її за плечі, вже легенько потрусив, щоб привести до тями.
— Слухай-но, годі вже сміятися! — брутально сказав він. — Інакше знову доведеться взяти тебе за шкабарки, а мені це вже остогидло. На додачу вже смеркає, і не хотілося б панькатися з тобою до півночі. Якщо, звичайно, леді не заперечує… — він досить мерзенно посміхнувся. — Тоді інша річ.
Він легко провів руками по тремтячих плечах дівчини. Його слова справили саме ту дію, на яку він і розраховував. Погляд її знову став осмисленим, вона миттю замовкла, тільки голосно гикнула.
— Та як ти смієш! — обурилася Еріка. — Мужлан! Гик! Забери від мене свої руки негайно, чуєш? За кого ти мене маєш?!
Вона затисла рота, щоб знову не гикнути. Прокляття!
— Ось так уже краще. Здається, міледі отямилася, — Дік лукаво підморгнув їй. — Пробач, що довелося так із тобою повестися…
Шотландець повільно забрав руку з її плеча і м'яко посміхнувся, дивлячись у вічі. На мить Еріку опанувало божевільне бажання знову відчути ці дужі руки на своїх плечах, відчути їхнє тепло… Вона так злякалася цього, що рвучко сахнулася від дивного хлопця.
27
Пак — у кельтській міфології маленька шкідлива істота, що живе біля зруйнованих будинків, на пустирях, здатна заморочити голову подорожанинові, відвернути йому очі та завести куди завгодно.