Берн полегшено зітхнув. Підвівшись з крісла, він узяв плоску металічну коробочку і включив ричажок. Біля операційного столу спалахнув екран. На ньому виник світловий промінь, зігнувся зигзагом, забігав…
— Компресор працює, прошепотів Гельд.
Берн мовчки кивнув головою і вп'явся очима в широку стрічку електронного записувача біострумів[1]. Стрілка лишилась нерухомою…
— Невже невдача? — похмуро промовив асистент. — Очевидно, ми запізнилися…
— Зачекайте. — відмахнувся Берн. — Компресор працює… Тиск нормальний… Так… Так… Ага! Дивіться! — торжествуюче закричав він, показуючи на екран.
Справді, автоматичне перо почало вимальовувати на стрічці ледь помітну хвилясту лінію. Ті хвилі ставали все більшими, все різкішими.
— Серце працює!.. — тихим, урочистим голосом промовив Берн.
Потім він зірвав з голови свою білу шапочку, витер на обличчі піт, розкуйовдив підстрижене їжачком волосся. Гельд з подивом стежив за ним. Ніколи він не бачив хірурга Йогана Берна таким збудженим і неврівноваженим. Бери перехопив погляд асистента, посміхнувся.
— Не дивуйтесь. Це ж результат мого життя, моїх дослідів. Це ж тріумф! Це — виклик смерті!
Гельд з сумнівом похитав головою. Він хотів щось сказати, але стримався. Шанобливість не дозволяла йому бути до кінця відвертим.
— Що, ви не згодні зі мною? — Обличчя Берна спохмурніло. — Ви — вічний скептик, Гельд. Навіть такий факт не може вас переконати.
Асистент журливо посміхнувся.
— Ні, доктор, я щиро радію разом з вами. Однак моя радість не означає того, що я цілком і остаточно вірю в механічне серце, тобто — в його чудодійну силу.
Доктор Берн знову сів у крісло. Гельд скромно став поруч.
— Гельд! Я просто дивуюсь вам, — Берн незлобливо знизав здивовано плечима. — Ви — вчений, так, так, не бійтесь цього слова. Ви молодий, талановитий вчений, але я не розумію, де ваші елементарні знання? Невже ви не уявляєте собі принципових основ процесу старіння? Ви забуваєте… перепрошую, я не хочу вас повчати, але ви просто забуваєте, що передчасне старіння клітин настає через втому серця. Після сорока — сорока п’яти років активність організму катастрофічно падає саме через оту нездатність серцевого апарата боротися проти створення вуглецевого кістяка[2].
— Вибачте, доктор, — стримано озвався Гельд, — навіть ці шкільні істини не можуть мене ні в чому переконати.
— Не вас, а вашу впертість, Гельд!
— Доктор, — не збиваючись з рівного спокійного тону, вів своє асистент, — ви хочете з допомогою механічного втручання запобігти створенню вуглецевого кістяка…
— О боже! — патетично вигукнув Берн, звівши догори руки. — Нарешті, ви заговорили мовою справжнього медика.
— Дозвольте, доктор…
— Я дозволяю вам, Гельд, я все вам дозволяю, — не давав і слова вимовити своєму асистентові Берн. — Але ж ви й мені дозвольте дещо сказати. Моя істина проста: ось вона, на операційному столі, в грудях пса… Так, так, це моя істина. І вона цілком підтвердить мої передбачення. Ви сказали: з допомогою механічного втручання запобігти створенню вуглецевого кістяка… додам: в клітинах живого організму. Ви висловили формулу, в яку не вірите. Але, на щастя, ця формула повинна ствердитись. Я вірю, що механічне серце, яке завжди буде діяти ритмічно і з однаковою силою, безперестанку даватиме поштовх для відновлення клітин. Живі тканини не будуть старіти. Якщо ж і наступить смерть, то тільки через сотні років, коли відмовляться служити нервові клітини.
Гельд, заклавши за спину руки, пройшовся по операційній. Він замислено дивився собі під ноги.
— Бачите, доктор, — заговорив він обережно, — все це вірно. Але ми не певні, що механічне серце діятиме саме так. Хто гарантує нас проти його негативного впливу на органічну тканину. Адже природне серце зв’язане з організмом за допомогою нервів, тканини, лімфи. Це — природний, органічний зв’язок. А механічне серце…
— А механічне теж матиме такий зв’язок.. — перебив його Берн, уже роздратовуючись. — Згодом ми створимо систему судин, яка, минаючи механічне серце, буде відновлювати органічний зв’язок аорти, артерій і внутрішніх органів. Штучне серце залишиться поза внутрішніми реакціями!.. Ніякі психічні чи інші зрушення не будуть впливати на нього і не руйнуватимуть його, як це буває з природним серцем. З допомогою системи чутливих реле[3] воно буде реагувати на підвищення чи пониження тонусу організму збільшенням чи зменшенням струменю крові!..
— Що ж! — примирливо сказав Гельд, лагідно усміхаючись. — Дай боже! Але в мене є цікава думка! Останнім часом я перечитав багато матеріалів якраз в цій галузі науки…
2
Вугліцевий кістяк — шар вуглецю, який створюється в клітинах старіючого організму в зв’язку з втратою клітинами здатності до нормальної діяльності.
3
Реле — чутливий автомат, призначений для включення чи виключення електричної і будь-якої іншої апаратури.