Перед ілюмінаторами розмістяться кінокамери, що будуть автоматично вести зйомку, коли поблизу з’явиться якась жива істота. Про неї повідомить гідролокатор, він же подасть команду почати зйомку.
Ця батисфера, не маючи власної плавучості, буде обладнана, як і батискаф, поплавцем. Занурюватиметься вона за допомогою вантажу «якоря, що відокремлюється при спливанні. В разі потреби якір утримає її на дні, поки буде виконано всі намічені дослідження. Для живлення приладів і лампи-спалаху, що потрібна під час кінозйомки, в батисфері приладнають батарею акумуляторів.
Розроблено проект автоматичного розвідника «маленького глибоководного човна. Його автор «польський інженер П. Цешевський «спорядив свій човен кінокамерою, телевізійним передавачем, прожектором та механічною рукою для взяття проб з морського дна. Цій підводній лабораторії-малятку «її діаметр усього один метр «будуть доступні глибини до шестисот метрів. Свої спостереження вона автоматично передасть до надводної бази.
Розвідник з металевою клешнею, обладнаний телеоком, «це приклад того, як можна застосувати автоматику для вивчення невідомого. Він і досліджувач глибин, що опускає на дно прилади, І водолаз-універсал, котрий підіймає вантажі, закріплює троси, відгвинчує гайки, коротше «на всі руки майстер.
Такий автомат зможе працювати незгірш водолаза, до того ж, де завгодно, хоча б і на дні глибоких океанських западин. Ним керуватимуть по дротах з борту надводного судна. Але згодом механічні руки з’являться на гідростаті чи батискафі. Вони підкорятимуться не електричним сигналам, а біострумам людського мозку, розумовим наказам.
Слідом за приладами, слідом за автоматичними розвідниками Океан почнуть освоювати глибоководні апарати з людьми.
Одне судно проектують радянські інженери. Воно зможе позмагатися з жульвернівським «Наутілусом» «принаймні щодо тих вигод, які матимуть на ньому вчені.
Професор Аронакс «вимушений пасажир «Наутілуса»«спостерігав підводний світ через величезне вікно. Два великих засклених вікна будуть і на нашому судні, поки що умовно названому «Север-2».
Потужні світильники розженуть пітьму вічної ночі (сонячні промені ледь сягають межі берегової обмілини). Телекамера, фото"і кіноапарати фіксуватимуть усе, що вихопить промінь прожектора з водяного мороку; гідрофони ловитимуть звуки моря; гідролокатори стежитимуть за косяками риб; прилади та маніпулятори братимуть проби й цікаві знахідки. Таким буде цей підводний човен.
Корпус його зі сталі та склопластику, довгастої форми. Він зможе занурюватися на два кілометри і плавати в радіусі п’ятдесяти миль, вивчаючи дно та спостерігаючи за життям морських мешканців.
Слідом за ним з’являться інші представники глибоководної ескадри. Буде також значно поліпшено сучасну глибинну техніку.
Французький інженер П. Вільм, який у власному батискафі занурювався на глибину понад чотири кілометри, пропонує кілька удосконалень.
Тепер у гондолі тісно й не зовсім зручно вести спостереження. Можна гондолу-дім і лабораторію «виготовити з кількох поєднаних сфер. Тоді звільниться місце навіть для спочинку екіпажу.
І водій і вчений-спостерігач перебувають нині в одному приміщенні. Можна розділити його на два, зробити двосферний батискаф, налагодити між ними телефонний зв’язок.
Такий батискаф розраховано на занурення до чотирьох кілометрів. Але потрібні ще глибоководніші апарати. Радянські конструктори М. Діомідов та О. Дмитрієв так уявляють собі батискаф граничних глибин. Поплавець обтічної форми, якнайкраще пристосований і до плавання по горизонталі, і для підйомів та спусків. Закріплена внизу гондола частково входить у поплавець, що поліпшує обтічність усього корабля. Поворотні двигуни дозволяють вільно маневрувати. Конструктори називають своє дітище вертоплавом. Він може пробути під водою десятки годин.
Вертоплав має два ілюмінатори. Кіно"і фотозйомку зручно провадити через спеціально обладнане вічко. Пастки для ловіння глибоководних тварин і риб; гарпунні рушниці «для полювання на них; апаратура для запису голосів морських мешканців та багатий арсенал різноманітних наукових приладів; ультразвуковий телефон «ось чим передбачають оснастити корабель, що має спускатись на будь-які глибини, аж до дна найбільших океанських западин.
Запропоновано ще один проект апарата для великих глибин. Його назвали батиандром. «Батисфера» (від грецької батіс «глибокий, сфера «куля), «батиандр» «глибинна людина (згадаємо бєляєвського Іхтіандра «людину-рибу). Назва ця хоч і лишилась за новим апаратом, все ж не зовсім точна, та річ не в ній.