Вивчати інші світи допоможе і автоматична транспортна техніка. Всюдиходом для подорожей на Місяці може керувати автоштурман. Перед тим як послати в дорогу, йому визначать потрібний курс. Сонячні батареї дадуть струм для електродвигунів.
Механічні руки назбирають зразків порід на поверхні, автоматична бурова установка добуде їх із глибин. Прилади негайно проаналізують знахідки. Оператор бачитиме на телеекрані все так, ніби сам сидить у машині. А він у цей час перебуватиме на Землі й керуватиме автоматом-геологом по радіо.
І все ж таки відрядити машину й дати змогу їй діяти самостійно дуже ризиковано. Бува, застряне вона в ущелині чи станеться аварія, і космічний рейс не дасть ніяких наслідків.
Зате космонавтам, що обживатимуть наш природний супутник, такий автоматичний всюдихід буде дуже корисний.
Перед нами пройшла чимала кількість дивних транспортних машин «створених фантазією романтиків і таких, що існують в інженерних проектах. Не всі вони, звичайно, будуть втілені у життя. Та немає сумніву в одному: коли настане час вирушити в незвичайні подорожі в глиб Океану, в надра Землі чи в безмежжя космосу, техніка не примусить себе чекати.
МРІЯ ВЕДЕ В КОСМОС
Польоти в космос стали дійсністю. Та чи означає це, що для інженерної уяви тут уже немає простору? Навпаки, саме нині, з виходом людини на колову орбіту, слово за інженером. Він накреслює контури позаземних станцій, космічних кораблів для майбутніх далеких рейсів до планет нашої Сонячної системи чи навіть до інших зірок.
Яке чудове поле діяльності для будівельника «вільний від тяжіння безповітряний простір! Ніщо не заважає архітекторові небесного будинку втілювати в життя свої проекти. Ось де можна створювати дивовижні, казкові палаци, як у «Тисячі й одній ночі»! Ось де можна спорудити місто-дім, що без будь-яких затрат енергії само собі мандруватиме в міжзоряних просторах. Але такі міста «справа дуже й дуже далекого майбутнього.
А ми спочатку вдамося до перспектив ближчих і поговоримо про станцію у Всесвіті. Як її створити «це питання хвилює чимало вчених та інженерів.
Конструктори позаземних станцій повинні забезпечити мешканцям цієї штучної планетки звичне почуття тяжіння. Для цього станція мусить обертатись.
Якщо житлове приміщення розташувати на відстані п’ятдесяти метрів від центра обертання, то двох обертів на хвилину вистачить, щоб настало приблизно таке саме тяжіння, як на Місяці. При такій швидкості нічого боятися запаморочення. Люди почуватимуть себе добре. А в порожнечі, далеко від планет, неважко домогтися обертання. Варт лише надати станції початкового поштовху.
Все необхідне для спорудження треба закинути на орбіту з Землі «адже в порожнечі не знайдеш будівельних матеріалів. Можливо, в майбутньому скористаються астероїдами «маленькими планетками. їх чимало між орбітами Марса та Юпітера. Можливо, знайдуть щось потрібне на Місяці. А тим часом доведеться покладатися лише на те, що візьмуть із Землі.
Один інженер, шукаючи найзручнішого для перевезення і будівництва станції матеріалу, обрав… натрій. М’який, наче масло, блискучий, легкий, він мало скидається на звичайний метал. Натрій боїться води і повітря. Та це на Землі.
За атмосферою, при близькій до абсолютного нуля температурі, м’який натрій не поступиться твердістю перед сталлю. А води і повітря там боятись нічого.
Хімія пластичних мас дасть інженерові нові матеріали. Вони будуть поєднувати у собі властивості, здатні задовольнити найвередливішого замовника.
Є пластмаси міцні й дуже легкі, стійкі щодо всіляких впливів, добре піддаються обробці. То, можливо, з пластмаси «міцної, як метал, прозорої, наче скло, до того ж здатної, ніби фільтр, затримувати шкідливі промені, а також тепло й холод «будуватимуть станцію та її частини.
Під час спорудження будинку для життя в світовому просторі слід багато дечого передбачити.
Не так просто, наприклад, вийти з приміщення станції чи ввійти до нього. Довкола «порожнеча, і повітря негайно «утече» з будинку. Тому доведеться, як і на ракеті, влаштувати особливі двері. їх буде двоє, внутрішні та зовнішні. Вони відокремлять герметичну камеру-шлюз від усього приміщення.
Житель небесного острова одягає скафандр і входить до шлюзу. Внутрішні двері зачиняють, повітря відкачують, і лише після цього можна рушати в порожнечу. А повернувшись із безповітряного простору, потрібно навпаки «спочатку наповнити камеру-шлюз повітрям, потім відчинити внутрішні двері.