Мімі нервово пригасила цигарку в попільниці, що стояла на радіолі. Це дало їй, одначе, всього п'ять секунд відстрочки. Вона глянула на мене, потім подивилася на радіолу:
— Ух, які ви… Двічі я бачилася з Таневим… А з отим випадком, увечері, всього три рази…
— А тепер розкажіть точно про кожну зустріч: коли бачилися, де бачилися, що вам говорив Танев, що ви йому відповідали! І вже нічого не пропускаючи!
Мімі хотіла заперечити чимось подібним до свого «ух, які ви», але, зрозумівши з виразу мого обличчя, що я не маю настрою жартувати, перевела погляд на свої елегантні чорні черевички. Взагалі Мімі — досить елегантна жінка, має смак. Правда, про домашній затишок вона не дбає зовсім. Форми в Мімі ледь-ледь пишніші, ніж того вимагає нинішня мода, але, може, саме це подобається старим. Обличчя гарне, без особливих прикмет, крім виразу легкої втоми, що іноді переходить майже в апатію. Що поробиш! Людина живе…
— Про перший раз я вже вам розповіла: він хотів знати все про Медарова. «Приходить кожен вечір, — кажу. — Питає про тебе, випиває одну-дві чарки мастики, потім мовчить, як пень, а тоді йде. Де його квартира і з ким зустрічається — не знаю». — «Взнай, — велів принц. — І коли прийду вдруге, розкажеш». А коли прийшов удруге, то навіть не питав про ті справи…
— Куди прийшов? Знову в аптеку?
— Ні. Не в аптеку. І, по суті, не прийшов, а викликав мене по телефону. Сказав, що дзвонить з автомата у Судовій палаті. Я пішла. Поцікавився тільки, чи прийде Медаров увечері. «Певно, прийде, — кажу. — Він щовечора припирається». Тоді принц дав мені пляшечку. «Наллєш цієї рідини йому в мастику, — каже, — щоб заснув. Треба за всяку ціну переглянути його кишені». Я хотіла відмовити, але Танев так глянув на мене, що я погодилась. «Як засне, — вів далі принц, — ти вийдеш і притьмом покличеш мене. Я чекатиму на тебе у «Золотому гроні». Це був другий випадок…
— Коли точно?
— Та десь місяць тому… Авжеж, трохи більше… Я саме одержала платню…
Мімі замовкла і огледілась. Я дістав цигарки. Закурили.
— Ну, а потім?
Мімі жадібно затягнулася.
— Увечері Медаров справді прийшов. Я почастувала його мастикою. В мене завжди була пляшка мастики, спеціально для нього. Я особисто, мушу вам сказати, не переношу її. Звичайно, я і не збиралася нічого доливати йому в чарку. Принц казав — засне, але звідки я знаю, на який час засне і чи взагалі прокинеться. Я аптекарка і з такими речами не жартую. Не тільки не долила рідини, але й сказала Медарову, що маю відчуття, ніби його життя в небезпеці і що йому краще припинити оці регулярні відвідини. «Ти бачила Танева», — гримнув старий. «Не бачила я ніякого Танева. Проте в мене таке передчуття, а ви робіть, що знаєте». Медаров, видно, зрозумів чи принаймні припустив, бо був підозріливий, що на нього чигає небезпека, й відтоді не приходив.
— А Танев?
Мімі знову двічі затягнулася цигаркою, потім роздушила її в попільниці.
— Танева я послала по живу воду. Знайшла його в «Золотому гроні» й сказала, що Медаров, мабуть, щось запідозрив, бо не захотів навіть понюхати чарку й швидко пішов.
— І Танев повірив?
— Звідки я знаю, повірив чи ні. В усякому разі нічого не сказав. Відтоді я його не бачила.
— Ви певні цього?
— Цілком.
— А що ви зробили з пляшечкою?
— Десь тут має бути…
Мімі нахилилася й почала шукати пляшечку під недоречний супровід якоїсь життєрадісної «ча-ча-ча». Через мить з купи мотлоху вона дістала маленьку пляшечку з прозорою рідиною і подала мені.
— Сподіваюся, ви не замінили вміст, — пробурмотів я, ховаючи пляшечку до кишені.
— Ух, ці мені слідчі! Людина все вам розповідає, як на сповіді, а ви…
— Гаразд, гаразд… — зупинив її. — Отже, у вас склалося враження, що Танев і Медаров ненавидять один одного?
— Ще й як! Обидва знависнілі, здичавілі від злості, плюс артеріосклероз, принаймні в Медарова… Просто підстерігали один одного й тільки очікували моменту…
— Аби самознищитися?
— Аби звести рахунки. Медаров усе повторював, що хоче розрахуватися з Таневим. А Танев хотів знайти щось в кишенях Медарова…
— Ясно, — кивнув я. — А як ви тоді поясните, що Медаров так швидко згорнув прапори?
— Чому згорнув? — здивувалася Мімі. — Я казала, що він перестав приходити, а це не те саме. Перестав приходити він, а став учащати інший.
— Конкретніше, будь ласка. До мене повільно доходить.
— Всі ви удаєте, начебто до вас повільно доходить. Поки не витягнете з людини все, що вам треба. Конкретніше може розповісти вам Віра. Ви ж були в неї? Хіба що вона промовчала, і ви перекинулися до мене.