— Я знаю про Стюї. — Він умів одрізнити брехню від правди. Першу з багатьох, якщо історія її чогось навчила. — Ти справді маєш дуже гарний вигляд.
— Ти вже це казав.
Джон розсміявся.
— Я намагаюся придумати, що б його ще сказати.
І він засміявся ще раз, не так від збентеження, як від радості, що її бачить. Він знову подивився на свої черевики, і вона подумала, що таких гарних вій, як у нього, ще не бачила ні в кого з чоловіків. Вони були м’які, тендітні, коричневого відтінку. Джон був здорованем, високим майже так само, як Вілл, з широкими грудьми й набагато впевненіший у собі. Попри холодну погоду, його обличчя було засмагле, а у волоссі проглядали золотисті пасма, вигорілі на сонці від роботи просто неба.
— Ти теж маєш гарний вигляд, — сказала Енджі.
Він усміхнувся, і у неї знову з’явилося відчуття, що понад усе на світі йому хотілося б отак стояти й розмовляти з нею весь день.
Що вона йому набреше? Скільки ще мине часу, перш ніж вона затягне Джона в комірчину чи в туалет і дозволить себе відтрахати, а потім зненавидить за це? Скільки ще мине часу, перш ніж вона і йому спаскудить життя?
— Джоне, за що тебе посадили?
Усмішка сповзла з його обличчя. Плечі опустилися.
— Краще тобі не знати.
— У мене вчора був клієнт, продавець алюмінієвих сайдингів, який змусив мене смоктати йому пальці на ногах і називати татком, — сказала вона. — Думаєш, тобі вдасться мене чимось шокувати?
— Я наробив помилок.
— Усі ми робимо помилки.
Джон похитав головою.
— Я не хочу про це говорити.
— Ти довгенько сидів, — відзначила вона. — Убив когось?
Джон нервово облизав губи. Він був такий схожий на Вілла, що вони могли бути братами. Утім, зважаючи на те, якою шльондрою була Віллова мати, може, вони й справді були братами.
— Треба вертатися до Рей-Рея, подивлюся, щоб він там, бува, чого не втнув, — сказав Джон.
Енджі виглянула крізь скляні двері. З курцями стояла Джина Ормвуд, і синя уніформа медсестри різко контрастувала з цигаркою, яку вона тримала в зубах.
— Був дуже радий побачитися з тобою, — сказав Джон.
— Щасти тобі.
Він уже розвернувся, щоб іти, але зупинився.
— Коли все це закінчиться, — сказав він, широко розводячи руки, неначе між ними була якась річ, якої можна торкнутися. — Коли те, що відбувається, закінчиться, — знову заговорив загадками він, — може, сходимо кудись повечеряємо чи в кіно?
— Джоне… Ти думаєш, таке справді можливо?
Він похитав головою, але сказав інше:
— Я хочу сподіватися, що це можливо, Робін. Я житиму цією надією. Я думатиму про те, як дивитимуся з тобою кіно, купуватиму тобі попкорн, може, потримаю тебе за руку, якщо у фільмі будуть страшні місця.
— Дешевше буде, якщо ти даси мені грошей, щоб я потримала тебе за твої страшні місця.
Він узяв її за руку. Вона стояла, приголомшена, і не могла поворухнутися, а він підніс тильний бік її руки до своїх губ і ніжно поцілував.
— Подумай, яке кіно ти б хотіла подивитися. Тільки таке, щоб справді страшне.
І він пішов.
Енджі прихилилася до стіни. Шумно видихнула. Ще одному милому і прекрасному юнакові вона калічить життя. Ну добре, милому і прекрасному педофілу та вбивці, але кому-кому, а Енджі не варто осуджувати людей.
В автоматичні розсувні двері зайшла Джина Ормвуд. Побачивши Енджі, трохи здивувалася, проте не зупинилася і попрямувала у приймальне відділення.
— Гей! — гукнула Енджі. — Зачекай.
Джина зупинилась, але не розвернулася.
— Дайте мені спокій, — сказала вона.
Енджі обійшла жінку й стала перед нею, щоб краще роздивитися. У Джини була розсічена губа. Під лівим оком багровів синець, на який боляче було дивитися. Не дивно, що хлопець з реєстратури так люто ненавидів Майкла.
— Що це з тобою сталося? — спитала її Енджі.
— Я впала. — Джина хотіла піти, але Енджі перегородила їй дорогу.
— Це він тебе вдарив?
— А ти як думаєш?
— Господи.
Джина звузила очі й нарешті впізнала Енджі.
— Ти трахалася з моїм чоловіком.
— Ніде правди діти. — Енджі вирішила не брехати. — Якщо це тебе втішить, бували в мене й кращі.
Джина розсміялася й одразу ж скривилася від болю, бо губа знову розійшлася. Жінка приклала руку до рота і подивилася на пальці, на яких лишилася кров.
— Господи, — простогнала вона. — Зайдемо сюди.
Вона штовхнула двері до жіночої вбиральні, і Енджі пішла за нею. Джина була мініатюрна, п’ять футів три дюйми заввишки у спортивних туфлях і важила близько п’ятдесяти фунтів[34]. Майкл був важчий за неї щонайменше на вісімдесят фунтів[35]. То було те саме, що вдарити ногою цуценя.