Детектива це стривожило. Вілл здогадувався, що, крім Майкла, в Лео було небагато друзів у відділку. Навіть якщо він і був близький з кількома поліцейськими, на друзів доносити не годилося. Утім, це не пояснювало, чому він прийшов до Вілла.
Лео потер підборіддя великим пальцем.
— Мій старий добряче лупцював маму. А я все це бачив, коли був малий.
— Співчуваю.
— Я думав, що знаю його. — Лео мав на увазі Ормвуда. — Це так несподівано, розумієш? Спочатку я подумав, що сучка все вигадала, та потім подзвонив Майклу і… — Лео не договорив. — Він спробував віджартуватися, сказав, що то велике непорозуміння, що вона забере заяву, що все вигадала, щоб помститися йому за те, що він багато працює. — Лео скривив рот, наче це пояснення вважав не надто переконливим. У поліції він працював набагато довше, ніж Вілл, і, безперечно, чув це виправдання від багатьох чоловіків, які били своїх дружин. — Тоді я почав його розпитувати. Джина — хороша дівчинка. Розумна. Я не уявляю, щоб вона могла просто заради розваги затискати йому яйця в лещатах. — Лео зиркнув на Вілла і виглянув у вікно. — А він сказав, що це не моє собаче діло.
Очевидно, Лео сприйняв це як визнання вини. А Вілл — як свідчення того, що Майкл брав слухавку лише тоді, коли бачив на автоматичному визначнику номера, хто йому дзвонить.
— Ну нехай. — Лео знову повернувся до Вілла і вдарився коліньми об стіл. Кілька разів вилаявся і сказав: — Я прийшов у справі Монро.
— З’явилася нова інформація?
— Сьогодні вранці стріляли в її сутенера.
— Малого Джі?
— Дві кулі в живіт, одна — у голову. Лікарі кажуть, що жити йому лишилося недовго. Мозок не подає ознак життя.
— Того, хто стріляв, упіймали?
— Двоє його двоюрідних братів. Обом по п’ятнадцять. Бабуся Джі все бачила з вікна. — Лео знизав одним плечем. — Але колотися не хоче. Проте обидва зізналися, тому її свідчення нам не потрібні. Між нами кажучи, смерть онука могла б її й трохи більше засмутити.
Вілл подумав про Седрика.
— Більше нікого не поранили?
— Ні, то були суто їхні розбірки. Вони сказали, що Джі їх образив напередодні, виявив до них неповагу. — Лео знову потер підборіддя. — Чорт, а відколи це повагу можна не заробити, а дістати просто так, за красиві очі?
— Ти певен, що це не пов’язано з Монро?
— Здається, ні, — сказав Лео. — У них один адвокат на двох, якийсь безплатний кретин з Бакгеда[36], який ловить кайф від того, що помагає бідним. Обом світить максимум десять років.
— Можливо, — сказав Вілл, думаючи, що Лео, швидше за все, має рацію. — Ти отримав повідомлення, яке я розіслав щодо Джезмін Еллісон?
— Зникла чорна дівчинка? — підтвердив Лео. — Надінь на неї білу перуку, може, потрапить у газети.
Вілл сарказму не оцінив. На думці було дещо інше.
— Можеш дістати мені список ґвалтівників, яких нещодавно звільнили?
— Нещодавно — це за який період?
Чотири місяці тому брутально зґвалтували п’ятнадцятирічну Джулі Купер. Нападник відкусив їй язика. З’ясувати, як довго він орудував поза полем зору поліції, було неможливо.
— Охопімо щонайменше вісім місяців, — сказав він Лео.
— Лише в Атланті чи й у передмістях теж?
— У передмістях теж. — Хоча Вілл чудово розумів, що цим своїм завданням втричі збільшує обсяг роботи.
— Такий список не те щоб постійно оновлюють, — зауважив Лео. — Мені доведеться провести деякі крос-перевірки, позначити тих, кого повернули назад за ґрати, хто переїхав чи ще щось.
— Я буду тобі дуже вдячний. — Вілл відчув потребу додати: — Я розумію, що ми шукаємо голку в копиці сіна, але зачепитися нам більше нема за що.
— Ні, чувак, я все розумію, я з тобою згоден. — Лео підвівся. — На те, щоб зібрати їх докупи, піде не більше одного дня. Залишити список у тебе на столі?
— Було б чудово.
— Я візьму на себе першу половину, — запропонував Лео. — Будемо їх відпрацьовувати разом, так?
— Так, — луною відгукнувся Вілл, хоча не дуже розраховував на Донеллі як на союзника.
Коли за Лео зачинилися двері, Вілл витяг мобільний і набрав номер Енджі. Він слухав гудки й чекав, коли вона відповість.
Напевно, його номер висвітився на автовизначнику, бо Енджі одразу сказала:
— Ну що в тебе?
— Чому Майклова дружина написала на нього заяву?
Енджі повільно видихнула. З відповіддю вона не квапилася.
— Бо він її б’є.
Зненацька Віллу здалося, наче його самого побили.