Енджі набрала повітря і закричала.
Майкл стояв спокійно і дивився. Енджі зігнулася мало не навпіл від зусиль, відчуваючи, як тріпочуть у грудях легені. Вона безсило опустилася на землю. Гострий гравій болюче врізався в ноги.
Майкл притис дуло «ґлока» їй до скроні й наблизив обличчя майже до неї впритул.
— Енджі, запам’ятай: ти у мене тут у резерві.
Джезмін.
— Де вона?
Він смикнув її за волосся й потягнув у бік хатини. Енджі боролася з ним, тягла за мотузки, підстрибуючи на сходах.
— Пусти мене! — заверещала вона. — Пусти, виродку!
Майкл відчинив двері й заштовхнув її всередину.
— Іди туди. — Він ухопив її за руку й штурхонув у ванну кімнату.
Енджі впала у ванну і стукнулася головою об пластикову стіну. Майкл досі тримав у руці пістолет. Іншою рукою він увімкнув душ. Енджі спробувала встати, але послизнулася, коли в обличчя вдарив струмінь холодної води.
— Знімай шорти, — наказав Майкл. Вона силкувалася встати, а він пирснув на неї шампунем. — Знімай.
Навіть якби й хотіла, зі зв’язаними за спиною руками Енджі не змогла б нічого зробити. І Майкл, схоже, це розумів. Він простягнув руку, зірвав ґудзик з її обрізних шортів і рвучко потягнув униз змійку.
— Труси теж, — наказав він. — Швидко.
Її пальці заніміли. Та вона таки підчепила великими пальцями шорти за пояс і потягла вниз. Ногами відкинула їх від себе.
— Що ти зробив з дівчинкою? — вимогливо спитала вона, стягаючи трусики. — Що з Джезмін?
— Не турбуйся. — Майкл всміхнувся, наче почув якийсь смішний жарт. — Вона нічого не скаже.
Енджі рвонулася вперед і вдарила головою йому в живіт. Майкл вивалився в коридор, пістолет полетів на мокру підлогу. Одним спритним рухом він ухопив Енджі й жбурнув її через усю ванну кімнату. Вона незграбно приземлилася, простягаючи руки назад, щоб зменшити силу удару. Права рука вигнулася, усю вагу Енджі прийняло на себе зап’ястя, пролунав хрускіт, і руку простромило нестерпно гострою блискавкою болю.
— Вставай, — скомандував Майкл.
Рука наливалася болем, угору й униз побігли голки. Енджі перекотилася на бік і схлипувала. Господи, вона поламала руку. Що вона тепер робитиме? Як вибиратиметься звідси?
З сусідньої кімнати долинули якісь звуки. Майкл вийшов. Де була дівчинка? Що він зробив із Джезмін?
Енджі притислася лобом до підлоги, силкуючись звестися на коліна, потім на ноги. У голові запаморочилося, перед очима поплив туман, і вона прихилилася до стіни. Глибоко вдихнула, опанувала себе і відсунулася від стіни. Мокрі трусики обмоталися довкола щиколотки, і вона відкинула їх геть, коли покульгала в кімнату.
Майкл сидів на канапі, закинувши ногу за ногу й ворушачи ступнею. «Ґлок» лежав на подушці поряд. Він знав, що вона не встигне до нього дістатися.
— Сядь. — Він показав на крісло-гойдалку біля каміна.
Енджі обережно сіла на край, силкуючись не завалитися назад.
— Що ти робила у мене вдома?
Енджі обвела поглядом кімнату, завбільшки десять на двадцять футів[44], з маленькою кухнею в глибині. Згадала гори, що оточували хатину, сувору ізоляцію цього місця. Він правду казав: її криків ніхто не почує.
— Що ти задумав? — спитала вона.
Він все ще всміхався, тією самою дурною і самовдоволеною усмішкою, яку вона бачила на Кеновій вечірці й прийняла за флірт.
— А як ти думаєш?
Нижня губа Енджі мимоволі трусилася. Рука вже заніміла, довкола зап’ястя крутилися вогненні кільця болю. Мотузка, мокра після душу, від води потовщала й обважніла. Шкіра горіла, наче її обпекли вогнем.
Енджі подивилася на пістолет, що лежав на канапі.
— Не дурій.
Вона прочистила горло, бо почувалася так, наче проковтнула шматок вати.
— Джон усе мені розповів, — сказала вона, гадаючи, як далеко може зайти, щоб Майкл її не прикінчив.
Ніхто не знав, де вона. Вілл, мабуть, досі допитував Джона Шеллі, намагався витягти з нього правду. Якщо Джон чогось і навчився в тюрмі, то це тримати язика за зубами. Минуть години, а може, й дні, перш ніж Вілл здогадається її пошукати, та навіть коли це нарешті станеться, про цю хижку в горах він не дізнається ніколи.
— Що тобі Джон розповів? — поцікавився Майкл.
— Про Мері-Еліс, — сказала Енджі, подумки молячись, щоб правильно запам’ятала ім’я дівчини. — Він розказав, що сталося насправді.
Майкл розреготався, але усмішки вже не було.
— Джон не знає, що там було насправді.