— Він здогадався.
— Джон занадто тупий, щоб до чогось додуматися.
— Я всім розказала.
— Не бреши мені, — попередив він. — Я поки що добрий, але ми обоє знаємо, на що я здатен.
— Вілл. Я сказала Віллу.
Вілла він злякався. Страх промайнув у його очах.
— Тренту?
— Він мій хлопець.
Майкл уважно дивився на неї — помітно було, що він намагається вирахувати, правду вона каже чи бреше. І зрештою похитав головою.
— А-а. — Він їй не повірив.
— Це правда. Я знаю його все життя.
Він обмацав поглядом її тіло. Нижче пояса вона була гола й розставила ноги, щоб не впасти з крісла.
— Не забувай, що для тебе є багато різних способів померти, — сказав він її.
— Шрам у Вілла на лиці, — сказала вона. — Він спускається через щелепу на шию.
Майкл здвигнув плечима.
— Це всім видно.
— Його рука. У нього вистрелили пневматичним молотком. Я возила його в лікарню.
У його очах спалахнув гнів. Він повільно підвівся з канапи й пройшов до того місця, де сиділа вона. Поклав руки на обидва бильця крісла, і Енджі спробувала відхилитися назад. Його голос прозвучав як тихе гарчання:
— Що ти йому сказала?
Страх тісною стрічкою охопив їй горло.
— Усе… — Вона почула, що в її голосі звучить жах, розуміла, що він теж це чує, але не могла зупинитися: губи ворушилися, слова виривалися назовні. — Джон розказав мені… а я розказала… розказала Віллу.
Він так міцно стискав бильця, що все крісло, здавалося, вібрувало.
— Розказав тобі що?
— Що ти знав Алішу!
— Бля! — Майкл так люто відштовхнув від себе крісло, що воно мало не перевернулося. Енджі безпомічно розкинула ноги, стараючись не впасти. — Прокляття!
Він підняв ногу, щоб перекинути кавовий столик, але останньої миті схаменувся. Повільно опустив ногу, та кулаків не розтискав. Його аж трусило від люті.
Енджі дивилася на його спину й від страху не могла дихати. Вона обережно вирівняла крісло-гойдалку й присунулася на дюйм ближче до краю крісла. Підлога зарипіла під її вагою.
Майкл розвернувся і вдарив її навідліг, так сильно, що вона звалилася на підлогу.
Кілька секунд Енджі просто лежала. Вона не могла поворухнутися. У голові досі гуло від удару.
— Вставай.
Йому не треба було їй погрожувати. Енджі силкувалася сісти, проте не могла. Вона притислася обличчям до підлоги й заплющила очі, чекаючи на покарання.
Але його не було.
— Батько покинув мене, коли мені було десять.
Енджі розплющила очі. Вона, мабуть, знепритомніла і щось пропустила. Майкл стояв біля кухонної раковини. З шафки він витяг бляшанку.
— Знаєш, як воно? — спитав він.
Енджі не відповіла. Вона мовчки дивилася, як він відкриває бляшанку й перевіряє, що там всередині.
— Джон думав, що це йому важко було. Він не знав, що таке важко. — Майкл помахав у повітрі пакетиком з білим порошком. Він знову надів на себе ту машкару нормального хлопця, яку показував усьому світу, щоб люди не здогадались, яке він чудовисько.
— Забійна штука. Будеш? — спитав він.
Енджі спробувала похитати головою.
— Ти й ту останню чарку тоді не хотіла пити. — Він усміхнувся, наче сказав щось смішне. — Пам’ятаєш, Енджі? Кенова велика гулянка? Я приніс тобі випити.
Вона не пам’ятала, проте кивнула.
— «Рогіпнол»[45], кицю. — Він сів на канапу й поставив бляшанку на кавовий столик між ними. — Ти проковтнула жменю «Рогіпнолу».
«Рогіпнол». Він підсипав їй наркотик.
Побачивши вираз її обличчя, Майкл засміявся. Потім витяг із бляшанки лезо і маленьке дзеркальце та висипав трохи порошку на скло. Енджі дивилася, як він дрібнить кокаїн лезом.
— У тебе є діти? — не дивлячись на неї, спитав він. — Ти, мабуть, уже шістдесят абортів робила. — Він по-діловому кришив кокаїн. — У мого сина проблеми. Ти ж знаєш.
Енджі вольовим зусиллям змусила себе поворухнутися. А коли нарешті спромоглася сісти, хапала ротом повітря від болю. Та принаймні їй це вдалося. Принаймні вона більше не лежала безпорадною ганчіркою на підлозі.
— Він відсталий, — сказав Майкл, розділяючи порошок на чотири доріжки. З бляшанки він витяг скручену в трубочку доларову банкноту і вдихнув одну доріжку. Сказав «аах!» і звернувся до Енджі: — Кльова штука. Точно не хочеш?
Вона знову похитала головою.
— Не любиш втрачати контроль? Це ти мені сказала на Кеновій вечірці, коли я простягнув тобі випивку. — Він захихотів. — Але таки ж випила. Могла б поставити, але ні, ти заковтнула її, як риба. — Він простягнув дзеркало і знову запропонував: — Точно?
45
Рогіпнол, на слензі «руфі» — заборонене снодійне без кольору, запаху і смаку; часто маніяки підсипають його заради сексу з жертвою «у відключці».