Батько мій забирає в мене ключі, крізь вікно викидає на вулицю мої сукні, я ж віддаю їх одразу в Червоний Хрест, після того, як витріпую порох, бо маю ще раз повернутися в дім, я бачила, як заходили його співучасники, перший б’є тарілки і скло, та кілька склянок Батько наказує відставити вбік, і коли я, тремтячи, йду до дверей і наближаюсь до нього, він бере першу склянку й жбурляє у мене, потім другу мені під ноги, він кидає й кидає усі склянки, і хоча цілиться дуже точно, у мене влучає лиш кілька осколків, кров спливає тонкими цівками вздовж чола, витікає із вуха, виступає на підборідді, сукня вся в плямах крові, бо кілька тонких уламків пройшли крізь тканину, з колін краплі крові стікають помалу, але я хочу, я мушу йому щось сказати. Він каже: чекай лиш, чекай і дивися! Я нічого більше не розумію, хоча знаю, що маю привід для страху, що побоювання не були ще чимось найгіршим, бо Батько повеліває зірвати мої книжкові полиці, так, саме так він і каже, «зірвати», а я хочу закрити собою книжки, хоча чоловіки підходять з глумливим посміхом, я кидаюсь їм до ніг і кажу: Тільки мої книжки залишіть у спокої, тільки оці книжки, зі мною робіть що завгодно, зі мною роби, що завгодно, викинь мене з вікна, ну, спробуй це ще раз, так, як колись! Але мій Батько вдає, ніби про ту спробу колишню нічого не знає, він починає брати по п’ять, шість книжок враз, мов упаковку цеглин, і жбурляє їх так, що летять вони шкереберть, у стару шафу. Підручні з цупкими, задубілими пальцями відсувають полиці, усе валиться на підлогу, якусь мить у мене перед очима миготить маска посмертна Кляйста[276], а також портрет Гьордерліна[277], під ним — надпис: тебе, о Земле, люблю я, сумуєш бо ти зі мною![278] я хапаю лиш ці портрети і притискаю до себе, навколо носяться вихором невеликі томи Бальзака, Енеїда[279] зігнута навпіл, підручні б’ють ногами Лукреція і Горація[280], та один з них, не знаючи, що він тримає в руках, починає деякі книги акуратно складати в кутку, мій Батько дає йому стусана (де я бачила вже того чоловіка? це він знищив одну мою книжку на Беатріксґассе), каже до нього по-панібратськи: Що, ти б не відмовився також і з нею, га? А до мене Батько підморгує, я знаю, що в нього на думці, бо той тип усміхається зніяковіло й каже, що він би не проти, і удає задля мене, ніби хоче тепер порядно обходитись із моїми книжками, але я вириваю з ненавистю у нього з рук свої французькі книжки, бо мені дав їх Маліна, я кажу: Я ваша ніколи не буду! А до Батька кажу: Ти завжди торгував усіма нами! Однак Батько горлає: Що, тепер раптом не хочеш, я покажу тобі, я покажу!
Чоловіки залишають будинок, кожен дістав чаєві, вони розмахують своїми великими носовими хустинами та кричать: Хай живе книга! а до сусідів та всіх, хто з цікавості зібрався навколо, кажуть: Ми зробили вже всю роботу. На мене ще звалюються ЛІСОВІ СТЕЖКИ[281] та ESSE HOMO, і я, приголомшена та закривавлена, сиджу навпочіпки серед книжок, так мало статися, бо я ніжно гладила їх щовечора перед тим, як йти спати, а найкращі книжки подарував мені Маліна, цього Батько мій не пробачить мені ніколи, тепер їх усіх неможливо читати, так мало статися, більше немає порядку, і я не знатиму більше ніколи, де стояв Кюрнберґер[282], а де Лафкадіо Герн[283]. Я лягаю поміж книжками, знову їх гладжу, одну за одною, спочатку було їх лиш три, потім — п’ятнадцять, а потім уже понад сотню, і в піжамі я бігала до свого першого стелажа. На добраніч, мої панове, на добраніч, пане Вольтер[284], на добраніч, князю, зичу вам доброго відпочинку, мої невідомі поети, приємних снів, пане Піранделло[285], моє шанування, пане Пруст. Хайре[286], Фукідіде[287]! Це вперше пани бажають мені сьогодні доброї ночі, я намагаюся бути від них подалі, щоб ненароком не заплямувати їх кров’ю. На добраніч, промовляє до мене Йозеф К.[288]
276
…маска посмертна Кляйста… — Кляйст, Гайнріх фон (1777–1811) — німецький письменник-романтик, у творчості якого переважають ірраціональні мотиви.
277
…портрет Гьордерліна… — Гьордерлін, Фрідріх (1770–1842) — німецький поет новокласицистичного та романтичного спрямування, мав трагічну долю. Його творчості характерні універсалізм мислення та космічні масштаби. Творчість Гьордерліна здійснила великий вплив на німецьку поезію XX ст., також і на лірику Пауля Целана.
278
…тебе, о Земле, люблю я, сумуєш бо ти зі мною! — Стрічка з вірша Гьордерліна (див. вище) «До Бога Сонця».
279
…Енеїда зігнута навпіл… — «Енеїда» — римська героїчна епопея, вершина творчості Верґілія (70–19 рр. до P. X.) — поетичний опис мандрівки міфічного предка римлян Енея з Трої до Італії.
280
…Горація — Горацій (65 р. до P. X. — 8 р. після P. X.) — поет «золотої доби» римської літератури, яку збагатив різноманітними віршовими розмірами.
281
«Лісові стежки» — праця Мартіна Гайдеґґера (1889–1976) — німецького філософа, який пройшов шлях від феноменології через екзистенціалізм до власної філософської концепції, яка аналізує Буття людини.
282
Кюрнберґер — Кюрнберґер, Фердинанд (1821–1879) — австрійський письменник та критик, майстер фейлетонів та реалістичних новел.
283
Лафкадіо Герн — Герн, Лафкадіо (1850–1904) — американський письменник і журналіст ірландсько-грецького походження, жив у Японії та писав про цю країну.
284
Вольтер — псевдонім Марі Франсуа Аруе (1694–1778) — французький письменник, філософ, історик доби Просвітництва.
287
Фукідід — Фукідід (бл. 460 — бл. 396 до P. X.) — давньогрецький історик, автор основ історичної критики.