По вiйнi японський iмператор питав високого дипломата США А. Сiверського: «Чому США не захотiли замиритися з Японiєю ще 1944 року, коли Японiя просила?». Бiдолаха А. Сiверський не мiг йому сказати, що якби тодi замирилися, то тепер не було би москвинiв у Маньчжурiї та в Монголiї, не було би комунiстичного Китаю, не було б корейської, в’єтнамської та iнших непотрiбних вiйн у свiтi, бо не було би СРСР.
Парламентська слiдча комiсiя США писала 1946 року у своєму звiтi: «Ретельне дослiдження всiх фактiв вiйни, пiдтверджених японськими провiдними особами, привели Комiсiю до переконання, що Японiя була би пiддалася i без скинення на неї атомних бомб. Навiть i без висадки нашого вiйська на японськi острови». Командувач японським фронтом генерал Д. Макартур казав у Парламентi США, що не було жодної потреби кидати атомні бомби на Японiю.
Президент Г. Трумен, що наказав скинути бомбу, знав це. Та навiть якби вiн хотiв тим прискорити кiнець вiйни i заощадити кiлька тисяч воякiв, то й тодi мiг би: 1) Скинути лише одну, а не двi. 2) Скинути не на мiсто та ще й велике, але на малозаселену мiсцевiсть, вбиваючи лише кiлькасот людей та худобу, а не 100.000 дiтей, жiнок, дiдiв. Сила атомної бомби була така величезна i жахлива, що, побачивши її, японцi вiдразу зрозумiли би, що США мають силу вигубити всi 100 мiльйонiв японцiв за кiлька годин. Не знайшлося б анi одного японця, який не закричав би про негайну капiтуляцiю. I за 24 години янкi без пострiлу зайняли би всю Японiю.
Чому ж мафiя скинула атомну бомбу на японських дiтей, жiнок, дiдiв? «Мафiя кинула атомну бомбу на Японiю не заради воєнної мети, але заради полiтичної. I не заради сучасної полiтики, але заради майбутньої». Скинула, щоб наступнi поколiння — i то не лише японськi i взагалi азiатськi, але й усiх iнших народiв у свiтi, читали б у шкiльних пiдручниках iсторiї, про той iсторичний ганебний, пекельно жорстокий, каригiдний факт, що першу атомну бомбу скинули на жiнок i дiтей НЕ безбожники москвини, а християни американцi. Скинули не iнтернацiоналiсти, але нацiоналiсти. Скинув не соцiалiстичний СРСР, а капiталiстичнi США.
Нiякi виправдання не зiтруть зi сторiнок iсторiї того iсторичного факту, що янкi найпершими з усiх народiв скинули на невинних дiтей, на безборонних жiнок, дiдiв першу атомну бомбу. I жодна, хоч би й багатомiльярдна, фiлантропiя янкi iншим народам не змиє з них та їхнiх нащадкiв тої ганебної плями, що вбили вони 100.000 мирних людей, добре ЗНАЮЧИ, що не було нiякої потреби кидати ці бомби на багатотисячнi мiста, а вистачило би кинути на малолюдне мiсце, щоби показати їх жахливо величезну силу.
Цю «мораль» мафiї, цю її незумовлену воєнною потребою жорстокiсть, не менш за нiмецькi газовi i негазовi винищування неповинних людей, треба нам, українцям, пам’ятати. Дуже треба, бо українськi Хіросiми-Нагасакi — ДУЖЕ МОЖЛИВI. Імовiрнiшi за японськi, бо, наприклад, у самому Києвi є установка по виробництву атомної сили — оправдана воєнна цiль. I чи не навмисно Московщина побудувала її в самому Києвi, а не десь далеко вiд столицi України та й ще показує її чужинцям.[89]
Так! Українськi Хіросiми-Нагасакi — можливiшi за японськi. Можливiшi, бо сила мафiї у свiтi тепер далеко бiльша, нiж була 1945 року. А Україну, героїчну, християнську, волелюбну Україну мафiя ненавидить далеко пекучiше, нiж будь-який iнший народ. Далеко пекучiше, бо знає краще за самих українцiв, що вона не обдурить українцiв, як уже обдурила не українцiв байками про соцiалiстичний рай на землi, бо ж українцi той соцiалiстичний «рай» вже мають пiвсторiччя i заплатили за нього морем своєї кровi, горами своїх мерцiв. Мафiя знає, що не обдурить українцiв i «науково доведеним» безбожництвом, бо ж Московщина доводила це українцям пiвсторiччя i намарно. Не довела. Українцi лишилися в душах вiруючими християнами.
Корейська війна
Командувач вiйськом США в Азiї генерал А. Ведiмеєр звiтував перед урядом США ще 1947 року: «У Пiвнiчнiй Кореї стоїть вишколене й озброєне Московщиною 125.000-не комунiстичне корейське вiйсько. Ми ж маємо в Пiвденнiй Кореї лише 16.000, i то не вiйська, але вiйськової жандармерiї, озброєної легкою ручною зброєю, без гармат. Три чвертi корейської людностi живе в Пiвденнiй Кореї, отже, США можуть вишколити й озброїти кiлькаразово бiльше за 125.000 корейське нацiональне вiйсько. Але з тим треба дуже поспiшати, бо нападу пiвнiчних комунiстичних корейцiв на Пiвденну Корею можна сподiватися в найближчому майбутньому». Начальник вiйськової розвiдки США генерал Дж. Гiленкотер попереджував уряд США двiчi — 9.06.1950 i 13.06.1950, що наступ пiвнiчно-корейського комунiстичного вiйська може розпочатися кожної хвилини. Мiнiстр закордонних справ США Дiн Ачесон у своїй прилюднiй промовi сказав 12.01.1950 р., що Корея є поза колом оборонної стратегiї США. Iншими словами — повiдомив комунiстiв, що США не втручатимуться в жоднi подiї в Кореї. За пiвроку (25.06.1950) пiвнiчно-корейське комунiстичне вiйсько напало на Пiвденну Корею.
Як бачимо, уряд США мав ТРИ РОКИ часу створити й озброїти десятиразово бiльше i сильнiше корейське нацiональне вiйсько. Але тодi билися би корейцi з корейцями та китайцями i мафiозна пропаганда не мала би свого найсильнiшого доказу, що, мовляв, «бiлi чорти» хочуть поневолити жовтих i чорних народiв, або що капiталiстичнi держави (США) нападають на демократичнi держави. Отже, мафiя подбала заздалегiдь про цю небезпеку для неї. Мафiя в урядi США три роки навмисно i планово не допускала до створення великого пiвденно-корейського нацiонального вiйська ще й тому, що Московщина планувала загарбати Корею. Найвище керiвництво корейською вiйною мафiя в урядi США передала… Московщинi. Яким чином?
Як ми вже згадували, янкi не хочуть воювати за жодну мету, хоч би яку високу чи навiть потрiбну їм. Отже, клич: «Геть вiйну!» пiдхопили би 99 % людностi США. За ту партiю, яка тягла б їх до вiйни, вони не голосували б. Тому Демократична партiя, що тодi була при владi, передала всю справу корейської вiйни до ООН. А коли засновувалася ООН, москвини та янкi у таємнiй угодi погодилися, що начальником збройних сил ООН мусить бути завжди уповноважений СРСР. За корейської вiйни ним був К. Зiнченко. Отже, командувач корейським фронтом генерал Д. Макартур пiдлягав йому. Крiм того в Радi Безпеки ООН посол СРСР В. Суслов мав право «вето». До них треба долучити зв’язкового Ради Безбеки з генералом Д. Макартуром, полковника жида Ґ. Кацiна, що його призначив Голова ООН соцiалiст Трюґве Лi, щоб вiн слiдкував за Д. Макартуром i повiдомляв К. Зiнченка про плани i заходи Д. Макартура. Коли Д. Макартур запланував висадити в Кореї американськi полки, що були в Японiї, то Ґ. Кацiн був проти того, бо висадка дуже загрожувала пiвнiчно-корейському комунiстичному вiйську. Зрозумiвши задля чого Трюґве Лi прислав йому того Ґ. Кацiна, Д. Макартур, не повiдомляючи свого зверхника К. Зiнченка, таки висадив тi полки i розбив пiвнiчно-корейське вiйсько. На вимогу К. Зiнченка президент Г. Трумен звiльнив Д. Макартура з посади за непослух.
Генерал Д. Макартур розбив пiвнiчно-корейське комунiстичне вiйсько i воно утiкло до китайського кордону. Тодi китайськi полки перейшли 26.11.1950 р. кордон i почали наступати на вiйсько ООН (фактично США). За тим кордоном китайцi мали свої вiйськовi бази, склади зброї, вiйськовi летовища. Через прикордонну рiчку Ялю було кiлька мостiв, якими китайцi перевозили своє вiйсько i зброю. К. Зiнченко заборонив Д. Макартуру нищити мости, бомбувати китайськi вiйськовi бази. Д. Макартур вислав президенту Г. Труменовi воєнно обґрунтований протест. Г. Трумен наказав йому виконувати накази ООН, тобто московського генерала К. Зiнченка. А 80 % вiйська ООН складали вiйськові частини США.
Хоч i з великими втратами, проте Д. Макартур розбив корейське комунiстичне вiйсько так, що комунiстичнi генерали телеграфували напровеснi 1951 року своїм московським опiкунам: «Зупинити американський наступ нам не сила». Тi опiкуни поробили заходи, щоб уряд США припинив наступ вiйськ ООН (фактично США). Мафiя в урядi США це зробила. Вона вигнала генерала Д. Макартура з посади командувача корейським фронтом. Парламент США ухвалив дати Пiвденнiй Кореї 10 мiльйонiв доларiв озброєння корейського нацiонального вiйська. Мафiя затримувала ту допомогу скiльки могла, а коли й висилала зброю, то маловартiсну, наприклад, висилала гармати i такi набої, якi не надавалися до тих гармат. Всi вiйськовi плани та звiти, що їх посилали командувачi корейським фронтом до Вашинґтона, ставали вiдомi К. Зiнченковi у Нью-Йорку в той же день, а в Москвi за 24 години. Генерал Д. Макартур, рятуючи корейський фронт, був примушений перекинути з Японiї на корейський фронт американську вiйськову жандармерiю, а вона була легко одягнена, бо в Японiї теплий клiмат. В Кореї ж були морози 30 ступнiв. На всi телеграми генерала Д. Макартура вислати негайно теплий одяг Вашинґтон не вiдповiдав, аж поки американськi жертви вiд морозу сягнули кiлькадесят тисяч.
[89]
Автор очевидно мав якiсь неточнi данi про Чорнобильську атомну станцiю, але не знав, що вона всього лишень за 100 км вiд Києва. Що ж до науково-дослiдної атомної установки, то вiн не помилився (