— Чудово. Ось і Джо. Його появу ми називаємо дезінтоксикацією.
Стежкою від пляжу йшов негр в елеґантному брунатному костюмі, в рожевій сорочці з краваткою, в темних окулярах. Побачивши нас, він невимушено махнув рукою й звернув до нас через майданчик. Усміхнувся Кончісові, а мені вділив насмішкувату побіжну гримаску.
— Це Джо Гаррісон.
— Привіт.
Я не відповів.
Скоса зиркнувши на Кончіса, він простягнув мені руку.
— Вибачай, друже. Я тільки виконав те, що наказав бос.
Цей здоровило не з Вест-Індії, а зі Штатів. Йому я теж не подав руки.
— Ви це виконали з натхненням.
— Ще б пак. Ми, нігери, найближчі родичі мавп. Отож обзивайте нас євнухами, ми ж не можемо знати такого слова.
Джо сказав це легким тоном, ніби ця образа вже не мала значення.
— Я не хотів вас образити.
— Окей.
Ми насторожено подивились один на одного, й американець відвернувся до Кончіса.
— Зараз заберуть речі.
— Маю ще щось нагорі, — відповів Кончіс.
Я і Джо залишились удвох. На стежці з’явилося п’ять матросів у синіх безрукавках і білих шортах. Типові греки, крім одного блондина, що скидався на скандинава чи німця.
Дівчата майже нічого не говорили про склад екіпажу. «Грецькі матроси», ото й усе. Я знову відчув укол ревнощів, ще дошкульніше кольнула непевність. Таке враження, що мене позбулися, наче якогось непотребу… й пошили в дурні. Всі вони знали, який з мене дурень. Я свердлив очима Джо, що лінькувато сперся на колону. Невелика на нього надія, але вона ж, як-не-як, остання.
— Де дівчата?
Темні окуляри знехотя досліджували мою зовнішність.
— В Афінах.
Окуляри блимнули в бік дверей, за якими зник стариган. І знову, з тінню скрушної усмішки під ними, скерувалися на мене. Джо хитнув головою на знак співчуття.
— І що б це мало означати?
Легкий рух плечима: попросту так сталося.
— Ви в цьому впевнені? — спитав я.
— Мабуть, — м’яко шепнув він.
Проминувши нас, матроси підійшли до скринь. З-за рогу з’явився Гермес з валізами. Він прямував до стежки на пляж, кілька кроків за ним дріботіла мадам Катрін у всій своїй красі. Джо відірвався від колони, ступив крок-два до мене й простягнув пачку американських сигарет. Повагавшись, я взяв одну й нахилився над пломінцем поданого сірника.
— Вона просила передати вам пробачення, — ледь чутно мовив Джо. Звівши голову від пломінця, я глянув йому в обличчя. — Не заливаю. Справді просила. Окей?
Я й далі дивився на нього. Джо знову блимнув окулярами на двері. Видно, не хотів, щоб нас застали за балачкою.
— Приятелю, у вас нікчемна пара проти фул-гауса[211]. Ніяких шансів. Розумієте?
Чомусь ці слова, наперекір самому собі, я взяв до уваги ближче, ніж усі стариганові доводи. Кортіло передати Жулі через Джо якусь гірку й їдку репліку, та я не встиг добрати потрібних слів. У дверях постав Кончіс із валізочкою в руці й сказав щось по-грецьки одному з матросів. Джо торкнувся мого плеча відрухом прихованого співчуття й рушив до Кончіса, щоб узяти валізку. Проходячи повз мене, скривився.
— Знаєте жарт про тягар білих людей? Вони накладають, а ми носимо.
Недбало махнувши рукою на прощання, він потягся вслід за Гермесом і мадам Катрін. Матроси понесли скрині, й ми з Кончісом знову залишилися віч-на-віч. Він розвів руки — без усмішки, зате з насмішкою. Мовляв, краще буде, якщо мені повіриш.
— Ви не дали мені останнього слова, — обізвався я.
— Не варто клеїти дурня. У цій країні правлять гроші.
— І, як виявилося, садизм.
Старий зміряв мене оком.
— Зараз прийде Гермес, щоб усе тут позамикати. — Я промовчав. — Ви проґавили нагоду. Раджу вам поміркувати, через яку рису вашого характеру так сталося.
— Йдіть ви к чортовій матері.
Кончіс не відповів, тільки втупився мені в очі, ніби хотів гіпнозом змусити забрати ці слова назад.
— Я сказав те, що мав на думці, — додав я.
За якусь мить він повагом похитав головою.
— Ви ще не можете зорієнтуватись у своїх думках. Ані в моїх.
Відтак, знаючи наперед, що я не подам руки, Кончіс пройшов повз мене. Але біля сходів зупинився й озирнувся.
— Мало не забув. Мій садизм не поширюється на ваш шлунок. Гермес дасть вам запакований обід. Уже готовий.
Влучна відповідь спала мені на гадку, коли стариган дійшов до середини жорствяного майданчика.
211
Комбінації з п’яти карт у грі в покер. Пара — дві карти однакового старшинства. Фул-гаус — дві карти однакового старшинства і три карти іншого однакового старшинства.