— Встань, паскудо.
Спробувавши усміхнутися, Деметріадес стенув плечима й глянув на хлопчика, що сидів поруч. Я повторив наказ — гучно, по-грецьки, ще й додав популярну в Греції лайку:
— Встань, мандовошко бордельна.
Знову мертва тиша. Деметріадес побуряковів і втупився у свою улюблену ранішню страву — политий медом хліб, вимішаний з молоком. Вхопивши цю тарілку за край, я вихлюпнув її в обличчя Деметріадесу. Все потекло по сорочці й дорогому піджаку. Мелі зірвався на ноги й став похапцем скидати з себе пальцями липке місиво. Люто, як ображена дитина, зиркнув на мене спідлоба, а я загилив йому кулаком туди, куди й хотів, — попід праве око. Мені далеко до боксера, але удар вийшов добрячий.
Усі як один схопилися з місць. Чергові закликали до порядку. Вчитель фізкультури, підбігши, заламав мені руку, але я буркнув, що вже більше не буду. Деметріадес стояв, затуливши очі долонями, — карикатура на Едіпа. І раптом кинувся на мене. Стусався і дряпався, як стара баба. Той самий учитель, а він гордував Деметріадесом, виступив з-за мене й ухопив його за зап’ястки. Я відвернувся й попрямував до виходу. Деметріадес скиглив щось незрозуміле. Мабуть, лаявся. У дверях я попросив чергового принести чашку кави до моєї кімнати. Там я сів і став чекати, що буде далі.
Недовго чекав. Щойно почався другий урок — мене викликали до директора. Крім нього, в кабінеті були заступник, завідувач пансіону й учитель фізкультури. Очевидно, останній із цієї четвірки мав би мене втихомирювати в разі потреби. Завідувач Андруцос добре знав французьку, тож був за перекладача на цьому трибуналі.
Я сів, і мені зразу ж подали якогось листа. Надійшов він з Афінської освітньої комісії, як видно по шапці на аркуші. Написано французьким канцеляритом. Датовано позавчорашнім числом.
Наглядова рада школи імени лорда Байрона, розглянувши доповідну записку, подану директором вищезгаданої школи, постановила розірвати укладений з Вами контракт на підставі сьомого параграфа згаданого контракту: «Поведінка, не сумісна з посадою викладача школи». Відповідно до цього параграфа Ви отримаєте заробітну плату до кінця вересня й компенсацію за кошти на повернення додому.
Отже, це не засідання суду, а виголошення вироку. Я повів оком по всіх чотирьох. На їхніх обличчях можна було прочитати хіба що збентеження. Андруцос, схоже, навіть трішки співчував мені. Не скажеш, що вони співучасники.
— А я й не знав, що директор школи на службі в пана Конхіса, — зауважив я.
— A la solde de qui?[242] — здивувався Андруцос.
Я сердито повторив сказане, він переклав. Директор теж видимо спантеличився. Правду кажучи, він фактично нічого й не вирішував отут, цей поважний чоловік, подібний більш до ректора американського коледжу, ніж до керівника школи. Навряд чи став би він змовлятися з кимсь про несправедливе звільнення. Отже, Деметріадес з лихвою заслужив на ліхтар під оком — ще більшою, ніж мені досі видавалося. Деметріадес, Кончіс і хтось третій — якась шишка в афінській комісії. Таємний донос…
Директор перекинувся кількома реченнями зі своїм заступником. Я не зрозумів ні слова, крім двічі згаданого прізвища «Конхіс». Андруцоса попросили перекласти.
— Директор не розуміє вашого натяку.
— Та невже?
Я скорчив грізну міну, однак був ладен повірити, що цей старий і справді не розуміє.
На знак заступника Андруцос узяв аркуш паперу й зачитав:
— Вам висунуто такі претензії. По-перше, ви не брали участи в житті школи, впродовж минулого семестру рідко коли залишалися в її стінах на вихідні.
Я вискалив зуби.
— По-друге, ви двічі підкупили старшокласників, щоб ті замість вас почергували.
Авжеж, я платив їм гроші за цю послугу. Але ще більшим гріхом було б звільнити їх від написання творів. Ідею підкупу підказав мені Деметріадес, тільки він міг про це донести начальству.
— По-третє, ви не перевірили екзаменаційних робіт. А це ж один із головних обов’язків учителя. По-четверте, ви…
Ситий по горло цим фарсом, я підвівся. Директор щось сказав. Закопилені губи на понурому старечому обличчі.
— Пан директор хоче додати, — переклав Андруцос, — що ваша сьогоднішня божевільна вихватка похитнула повагу, яку він досі почував до батьківщини Байрона і Шекспіра.