Маг

На звороті кожного листка — чорнові записи Лілі (або ж їх імітація) з багатьма правками. Почерк ніби її.

1. Що це?
Коли вам назовуть це,
Не зрозумієте.
Навіщо воно?
Коли вам скажуть причини,
Не збагнете їх.
Чи є воно насправді?
І в цьому теж не зможете упевнитись,
Ви, жалюгідні кроки в порожній кімнаті.

2. Кохання — це перебіг досліду
Аж до меж уяви.
Кохання — це твій чоловічий дух у моїх садах,
Твоє темне обличчя, схилене над цими рядками,
Твоє темне лагідне лице й ніжні долоні.
Чи Дездемона

На цьому вірш обірвався.

3. ВИБІР
Бережи його, поки не вмер.
Катуй його, поки живе.

4. Ominus dominus
Nicholas
homullus est
ridiculus
igitur meus
parvus pediculus
multo vult dare
sine morari
in culus illius
ridiculus
Nicholas
colossicus ciculus [248]

5. Невдало Захер-Мазох сів на шило —
Іще раз сів, щоб дужче заболіло.

Платон сказав: «Нема краси
Понад ідею чарки й ковбаси».
Проте воліють темнії людці
Відчуть ідею цю на язиці.

— Не страшно ходить з чоловіком у сад? —
Спитала подружка в маркізи де Сад.
— Не страшно. Дороги нема вже назад,
Покритий-бо шрамами пишний мій зад.

Подай штани обтислі,
Дай волю мрії й мислі.

Строфи почергово написані двома різними почерками. Либонь, сестри влаштували собі поетичний турнір.

6. Опівдні досить таїни.
На диких тропах глушини,
Що в’ються понад людний пляж,
Є лабіринт і маскарад.
Не жди ж бо ночі ти, що рад
Секретам. Он стрімчак завваж.
Там у сліпучім світлі дня
Тебе чекає таїна.

На звороті трьох останніх аркушів написано казку.

ПРИНЦ І ЧАРОДІЙ

Жив собі колись юний принц. Він вірив геть у все. Ось тільки не йняв віри, що є на світі острови, принцеси і Бог. Король, принців батько, ствердив, що таких речей нема й не може бути. Син не перечив, бо ж у королівстві не було ні островів, ні принцес, та й Бог не давав про Себе знати.

Але якогось дня принц утік із палацу й помандрував до сусідньої держави. У ній — диво дивне — з кожного місця на узбережжі було видно острови з чудними бентежливими створіннями, яких він і подумки не посмів назвати. Поки юнак шукав човна край моря, з’явився хтось зодягнений у парадний вечірній костюм.

— Це справжні острови? — спитав принц.

— Авжеж, справжні, — відповів прибулець.

— А що це за чудні бентежливі створіння?

— Це справжні, достеменні принцеси.

— Якщо так, то, мабуть, і Бог є на світі! — вигукнув юнак.

— Є. Бог — це я, — вклонившись, мовив чоловік у вечірньому костюмі.

Юний принц тут же рушив додому. Добирався так швидко, як тільки міг.

248

Фатальний панок // Ніколас — // смішний // чоловічок. // Тож ця моя // дрібна воша // багато хоче дати // без зволікання, // цей смішний // Ніколас // у сраці // кікладського колоса (лат.).