— Шайтан… — просичав Замбул і прийняв із рук Сефера важкий сувій.
Ібрагім поволі заспокоювався. Зловісний гармидер біля воріт Біюк–сарая нагадав йому, було, ту ніч, коли бенкетував увесь Стамбул, а він сидів у в’язниці, проклинаючи могутнього Амурата. І раптом двері навстіж, і натовп біля дверей тюрми, і труп ненависного брата перед ним… А що, коли цей підозрілий гармидер — то вже його, Ібрагімова, черга? А, слава Аллаху. Яничари збунтувалися за право першими цілувати його шубу… Значить, вірні йому, ще довго зможе він ніжитися в розкошах і спокої… Ібрагім повільними ковтками цідив вино, очі п’яно плавали в орбітах, два Замбули увійшли до султанської опочивальні.
— Я не кликав тебе, чого хочеш, кретине?
— Змова проти тебе, султане, — випалив Замбул.
Випав глечик із рук Ібрагіма, він хотів схопитися на ноги, але спина прикипіла до подушки. Прохрипів:
— Де, хто?!
— Мухаммед–Ґірей бунтує Крим, султане.
Ібрагім широко розплющив очі, хміль раптово минув. Зірвався з подушки, схопив за груди кизляр–аґу і шпурнув ним, тупо вдивляючись у його вишкірену пащу.
— Хто, хто говорив мені, що Мухаммед буде вірний Порті, хто переконував мене, що Іслам–Ґірей — зрадник?
Замбул підвівся на ноги, випростався. Рабська покора, з якою він завжди входив у царські покої, зникла з його обличчя.
— Ти ще не бив мене, султане, і краще не роби цього. Замбул стане гніватися. Як керуватиме сонцеликий султан великою імперією, коли не стане всезнаючого Замбула? Самотність пасує тільки Аллахові, бо він непомильний, великий Ібрагім на самоті може помилитися. А тоді Hyp Алі не пожаліє твоєї голови, як не пожалів Амуратової. Я ж тобі даю, як завжди, щиру пораду: пошли негайно по Іслам–Ґірея на Родос, а по Мухаммеда у Крим.
Ібрагім стояв з опущеними руками, піт горошинами стікав по рідких волосинках борідки. Тепер він зрозумів: ота його могутність, те сплескування в долоні було самообманом. Усі ці роки ходив він по палатах, обдурений своїми ж підлеглими, і влада його триватиме доти, доки вони захочуть. Кара–ґез! Усе, що було дотепер, — це Кара–ґез, а він, перекостюмований у султанський одяг в’язень, тішить публіку так, як цього хоче Hyp Алі і цей потворний владика. Ось він, балаганщик, розправив перед актором спину, дає йому зрозуміти, що вистава мусить мати кінець. Продовжити!.. За всяку ціну продовжити виставу. Грати так, щоб вона була цікавою, щоб публіка просила ще і ще, не вимагала опускати завісу…
…Гордо ступав Іслам–Ґірей до султанського селямлика. Він уже був упевнений в перемозі. Розумний Сефер Ґазі — великий друг і мудрець! Але дивне одне: чому йому не допомогли капи–кулу — сеймени, а перекопський бей, який послав на султанське торжище свого салердара–аґу[135] Мемета з мішком золота? Ісламові згадалася розмова з аталиком у Ашлама–дере: «Хто буде твоєю правою рукою?» Мансур–бей хоче бути нею. З Мухаммедом, видно, не вдалося. А чому? Невже брат не ласий на гроші? А може, побоявся бей давати золото в нездалі руки? І дає їх сильнішому, щоб купити хана для себе. Так… Але ж коли хабар заходить у двері, правда виходить крізь вікно. Невже йому не вдасться чинити свою правду, бо він куплений хабаром ще перед вступом на престол?
Ібрагім возсідав на краю басейну, спершись ліктем на подушку. Він силкувався надати своєму обличчю виразу зверхності і владності, та блідість, змережана кров’яними жилками, робила його нікчемним, жалюгідним. Біля султана стояв задуманий великий візир.
Іслам–Ґірей, постоявши мить перед своїми повелителями, вклякнув на землю, і тоді побадьорішав султан.
— Бачиш, Ісламе, я призначаю тебе ханом. Подивлюся, який ти є. Ти мусиш бути другом мого друга і ворогом мого ворога… Чи правда це, скажи, що Мухаммед готував зраду?
Іслам–Ґірей глянув на великого візира. Аззем–паша знає, хто посилав бунтарські листи до Криму. Він зараз може про це нагадати. Але відступати нема куди.
— Не смію заперечити того, що є правдою, — відповів. — Правда — вища за мою любов до брата.
Іронічний блиск спалахнув у очах Аззема–паші і погас.
— Введіть Мухаммеда, — сказав Ібрагім.
Іслам рвучко повернув голову до дверей. Не сподівався побачити тут брата. Виходить — ще не перемога. Мовчазний Аззем–паша влаштує зараз допит Ґіреям.