Алтан–бей вибаньчив очі, і креснула мозок гадка, чи не прийшов до нього Іслам–Ґірей запобігати ласки, коли п’ятихвостий бунчук перейшов до рук Магомета–паші Кепрілі. О, це не вискочка Hyp Алі і не спокійний Аззем–паша. Друг кардинала Рішельє, він намовляв колись Амурата виступити на боці Франції проти Ґабсбургів; бувши анатолійським кадіаскером, Кепрілі безцеремонно і войовничо втручався в справи двору і за це був висланий до далекої Коньї. Що ж тепер заспіває Іслам–Ґірей?
— Кепрілі? — перепитав бей, і хан спокійно притакнув головою. Він урочисто поглянув на Алтана і сказав стужавілим голосом:
— Цей розумний і стріляний химородник прийшов, щоб рятувати Порту, яку пропив Ібрагім. Він кинув флот на Венецію, він пригрозив мені своїм гнівом, коли я не допомагатиму Хмельницькому, і сам пообіцяв гетьманові шість тисяч румелійських яничарів. Ха–ха! Покійний Ібрагім обіцяв мені шовкового шнура за мою спілку з Іхмеліскі, цей же — навпаки!
Алтан–бей не зрозумів, чому хан невдоволений зміною політики Порти щодо Польщі.
— Ти ж сам хотів цього, Ісламе.
— Ширінський бей, — відповів хан, — не бажає ощасливлювати своєю присутністю засідання ради дивану, і дипломатичні тонкощі для нього стали недоступні. У цій війні мені не потрібні турки. З Ляхистану вистачить моїх і козацьких військ. Хмельницький же погнався за двома зайцями, не думаючи над тим, що може цим розгнівити мене. Але ходімо, не гоже при слугах говорити про державні справи, бею. І гляди, не затівай чого–небудь, мої сеймени над Індолом.
— Хай береже Аллах твоє життя, хане, — склав на груди руки Алтан–бей. — Заходь до моєї зали диванної. Колись у ній збиралися на ради сильні мужі Криму, тепер же, при тобі, спустів мій двір…
— Збиралися на ради і на зради, — кинув Іслам–Ґірей, ідучи поруч із беєм. — І тому я прикрутив вашу бейську сваволю. А якщо ти і нині дивишся в ноги, а не в обличчя, Алтане, то тепер зітру тебе, я сильний. І не суши собі голову надіями на Кепрілі, та й не тішся тим, що Туґай–бея забрав до себе Азраїл.[180]
— Маш Аллах![181] — скрикнув Алтан. — Я не знав про це… — І радість з приводу смерті здольного суперника таки бризнула з очей. — Чорні вісті приносиш, хане… Хай втішаться в могилі кості ногайського звитяжця.
Іслам–Ґірей єхидно посміхнувся.
— Не печалься, Алтане. На його місце я призначив Карачі–бея, то не гірший водатир. Тебе ж хочу спитати, чому піклуєшся ти лише самим собою? Хіба не бачиш, що сьогодні кожен крок, кожне слово наше важить ні більше ні менше, як доля Кримського улусу, в якому і тобі, і нащадкам твоїм жити треба?
Ширінський бей не відповів, слова хана гнітили його, він ще не міг змиритися з утратою своєї влади.
Диванний зал Алтана не поступався своєю пишнотою перед ханським. Стеля викладена самшитовими клинами з позолотою, стіни списані в’яззю, міндери оббиті золотистою парчею, під стелею — люстра із сотнями свічок.
— Присядь, хане, — показав бей рукою на оббите оранжевим сукном високе крісло із золотим півмісяцем на спинці. Сам умостився на дубовій масивній табуретці. — Я слухаю тебе. Що думає чинити тепер київський тріумфатор Хмель?
Іслам–Ґірей довго мовчав, розглядаючи інкрустований перламутром цибух Алтанової люльки. Сам не курив, спостерігав за клубками диму, що вихоплювалися з чашечки, ніби з вистреленого ядра.
Київський тріумфатор… Вай, то й справді про такий тріумф не мріяв і Владислав IV, коли йому вже здавалося, що однією ногою став на підмосток московського престолу; а чи дорівняло б свято в’їзду багдадського звитяжця до Стамбула в’їздові до Києва переможця під Жовтими Водами і Корсунем? Амурата IV отруїли, а під копита гетьманського коня стелив народ гаптовані рушники від Золотих Воріт аж до Софійського собору в стольному городі України, і сам єрусалимський патріарх Паїсій благословив Хмельницького.
Та чи задля почестей вернувся Хмельницький з–під Замостя? О, ні! Інше намотав на вус цей український барс із розумом кобри. Він кинув клич посполитому лядському людові, і вже в Татрах підвелися огряни, сокири схопили в руки, і ще день–два, і піде чернь з Ляхистану назустріч Хмельницькому. Чи потрібен буде тоді гетьманові союз із кримським ханом?..