Те, що до її порятунку докладають зусилля троє євреїв, у тому числі й цей адвокат, для неї мало значить: у ній горить вогонь і вона розуміє, що навіть коли це вже для неї й запізно, але в її душі народжується спротив, який погрожує охопити її всю. Ота атавістична ненависть, яка віддавна живе в ній, виштовхує з неї те, до чого примушували її сильніші, а свою лють вона вилила на голови тих, хто хотів їй добра.
Й вона хоче вірити, що останній день Микити З. може стати для неї світанком нового.
Третя книга
What do you say, Nick? There’s a fine girl
Catch her and snatch her and give her a whirl;
If we can’t be millionaires, let’s be men!
It’s a hell of the country — till you kiss her again.
Що скажеш, Ніку? Гарна дівчина,
Лови її, тримай і обкрути;
Якщо ми не мільйонери,
то можемо бути просто людьми!
Хоч пекло в країні — ти її поцілуй!
Il y a une vérité toute simplement:
quand on n’obtempère pas aux ordres d’un policier,
on s’expose à un certain nombre de choses.
Є проста істина:
якщо не підкорятися наказам поліцейського,
то можна наразитися на певні наслідки.
У гарній будівлі на вулиці Сен-Венсен, що прихилилася до нового Палацу правосуддя, розташовуються численні офіси, великий конференц-зал, а в підвалі — морг міста Монреаль. До 1925 року тут містилося багато установ та відомих підприємств, починаючи з готелю «Рішельє», кількох адвокатських контор та офісів детективів провінційного уряду й газети Le Devoir.
Результати розслідування заступника коронера заслуховуються у Монреалі на восьмий день березня тисяча дев’ятсот тридцять третього року на першому поверсі.
Пʼєр Робітай — пухкий чоловічок з дитячим обличчям, незважаючи на щітку густих чорних вусів, срібне пенсне й посивілі скроні. Лікар, як і його батько, — войовничий ліберал і мер Сен-Ремі-де-Неппервілль, коронер Монреаля й протеже прем’єр-міністра Ташро.
У цього лицаря Колумба[63], гордого тим, що має сімох дітей, затятого мисливця і рибалки, який отримав ще й підготовку агронома в Ґелфі, й друга ще одного провінційного начальника, Брейкена з Манітоби, після короткого перебування в Монреальському університеті залишились надзвичайно погані спогади про цю канадську метрополію. «Багато чужинців, недостатньо корів», — якось кинув він на одному зі свят.
Живе він у гарному будинку у вікторіанському стилі, насправді ж — у великій фортеці, в невеличкому містечку, одна з вулиць якого, на жаль, безлика, що впирається в пожежну станцію і лежить на відстані помаху кропила від церкви, носить його ім’я.
Його безтурботний вигляд, майже радісний, — лише фасад для бентежної й злостивої душі, яка не терпить, коли їй суперечать. Бо він насамперед акушер.
Плавною ходою він рухається до сходів, якими спускається з несподіваною для його статури спритністю. Морщиться, коли охоронець відчиняє двері, які ведуть у морг. Цей трупний запах, змішаний з випарами ефіру й спирту, йому неприємний, йому, лікареві-акушеру.
Посеред зали шість членів журі стоять струнко, пальці схрещені за спиною, без сумніву передбачаючи те, що буде далі. Розаріо Фонтен наближається, простягає руку коронерові, трусить її довше, ніж необхідно, поки неприємне скрипіння нош на коліщатах не вказує на неминуче прибуття трупа.
Молодий і стрункий Ґустав Лефевр, службовець; худий як цвях Жозеф Фобер, бакалійник із вулиці Сен-Анрі; Ернест Шампань у костюмі на замовлення, бухгалтер з Утремона; лисий і спітнілий, попри свіжий вигляд, Дьюї Пакетт, водій, що живе на вулиці Ейлвін; червоний, як і його ромштекс, Назер Пуарʼє, м’ясник з вулиці Жанне-Манс; і другий бакалійник — Роан Арель, іще виснаженіший за свого колегу, роблять глибокий вдих, поки Жан-Марі Руссель стягує простирадло й відкриває обличчя Микити Зінчука, на якому відсутній хоч якийсь вираз.
Всі ці чоловіки, за винятком Пуарʼє, вперше стикаються з насильницькою смертю.
— Якщо журі бажає, можемо перевернути тіло, щоб подивитися на рану.
Як судмедексперт і передбачав, усі шість активно замотали головами. Жоден з шістьох не наважився щось запитати, всі покидають залу в супроводі охоронця, блідіші, ніж тоді, коли заходили.
63
Chevaliers de Colomb — найбільша в світі братерська організація, яка об’єднує чоловіків-католиків.