Кід детально розповідає про перипетії довкола отримання трупа.
Справжній батальйон прихильників під проводом адвоката Ґарбера взяв в облогу офіс коронера. Щоб спростити формальності, франкомовних канадців запросили приєднатися до групи. Тож Вандали, Фуше, Буалі, Білодо, Бруйєри, Деспаті — Ернест, досвідчений оратор, і Кід змішалися з Технінськими, Стокусами, Геадо, Девісами і Вайрами, щоб вимагати звільнення тіла.
— Ґарбер — він іще той хитрун, believe me[73], — каже Леклер своєю двомовною говіркою. — До того ж, він дав нам старий паспорт Зінчука, тож у нас є його фото. Окрім усього, він знає, з ким має справу.
Дійсно, він добре знається на управлінні юстицією, особливо на підтриманні порядку, і здогадується, що поліцейські намагаються довідатись, де триматимуть тіло.
— Видається, ніби вони хочуть, щоб тіло зникло!
Тож Ґарбер показав своє посвідчення й картку компанії «ВРей», поважного підприємства з поховань, розташованого на Маунтейн Стріт з початку століття, а точніше, в будинку 1234, яке обслуговує найзаможніших клієнтів.
Джошуа чекає, що той розповість йому, у чому ж полягають хитрощі відомого адвоката, який захищає як багатих, так і знедолених.
— Агов, хлопче! Прочитай оголошення: йдеться про будинок Вільяма Рея на Аркадах, де знайшов прихисток наш чоловічок! Розумієш? ВРей, В. Рей. Його не зможуть звинуватити, що збрехав у заявці. Службовець записав адресу окремо, перш ніж спокійно передати її свиням! А тепер сховай це.
Джошуа насуплюється, а тоді стежить за поглядом співрозмовника: Лявуа намагається пройти через натовп з трьома бокалами світлого пива. Леклер нахиляється й притискається до нього, і Джошуа відчуває заворожуючий запах з мускусними нотками, змішаний з дешевим лосьйоном. Кід шепоче:
— Це стукач бригади Білодо й провінційної поліції. Але це добре: вони підіслали найгіршого з них, який пише багато рапортів, таких само лицемірних, як посмішка кюре. За той час, який йому потрібен, щоб розібратися, де правда, а де вигадка, гру вже зіграно, листівки видрукувано й роздано і все вже давно вивезено. Клянусь, від дурниць, у які готові повірити фашисти, можна всцятися від сміху. З твого боку, пильнуй власну дупу. За тобою ходять аґенти в цивільному. Вони шукають тіло Микити. А тепер пий своє вариво!
І справді, Лявуа простягає їм пиво, яке у двоколірному освітленні набуває мідного відтінку, тоді як шапка піни нагадує мініатюрну троянду.
Чоловіки цокаються, спостерігаючи за стражданнями Тоні Делакуа, змушеного цілувати килим.
Поки Джошуа робить вигляд, що потягує надто теплий, як на його смак, напій, він кидає довкола погляди у ритмі, в якому арбітр рахує секунди, намагаючись визначити, хто за ним стежитиме, щоб зрештою довідатися про останній прихисток нового святого мученика тих, у кого все відібрали.
Порцеляновий стіл іще холодніший за Микиту Зінчука; велика кімната без вікон; два великі буфети з сяючого металу; біле простирадло зі слідами виділень, слизу, крові, біла пелюстка вкриває ноги від щиколоток, ховає вперто твердого члена й мʼязи грудної клітки, розрізані від пупка; руки експерта напхали в рота вати, щоб надати обличчю урочистого вигляду; нитка віскози прошиває слизову оболонку й шкіру губ і робить чотири шви невидимими; повіки вже заплющені й тримаються за допомогою тонкого шару клею; волосся, зазвичай мов у немовляти, тепер зафіксовано за допомогою лаку, а зачіска схожа на ту, яка була у хлопця на старому фото з паспорта; легкий румʼянець заперечує смерть.
Вільямові Рею ледве виповнилося двадцять пʼять, і його підприємство з похоронних послуг щойно відкрилося на вулиці Аркад. Він вчився в «Джон Ванделак Лімітед» на вулиці Рашель, заохочуваний доктором Розаріо Фонтеном, видатним судово-медичним експертом, з яким зустрівся на вечірці на честь однієї світської левиці; спочатку він облаштувався на вулиці Сен-Венсен, 437, за два кроки від офісу коронера й моргу.
Та новий заклад похоронних послуг уже наступного року з цього місця прогнала пожежа й він перебрався на вулицю Кресчент — невеличкий шматок асфальту, що зʼєднує вулицю Пен з Сен-Кютбер.
Перед будівлею був широкий двір, укритий гравієм, який міг прийняти швидку допомогу і навіть катафалк, запряжений двійком коней. Та цього ранку клієнт обрав моторизовану версію, тож тварини й візки подалися до торговця вівсом Ґрінберґа, який майже задарма здає Рею куток у своїй конюшні.
Власне, сам заклад займає перший поверх, а квартира з малесеньким балкончиком розташована над ним, лабораторія ж розміщується в підвалі, обладнаному нашвидкуруч, з трьома віконцями, що виходять на вулицю Кларк, яка і стане основною адресою трунаря Рея В.М., бо значній частині монреальського населення знайти вулицю Аркад важко. З цього боку вікна дуплекса стримано прикрашені картинами з кераміки: та, що на верхньому поверсі, зображає Еола, а може, то Вуста правди. А поверхом нижче зображено — хоча це й може здатися насмішкою, якщо порівнювати картину з тим, що відбувається всередині, — три кінські підкови, які приносять удачу, облямовані стрічкою й прикрашені квіткою будяка, точніше, шотландського татарника.