А ще вона здивовано помічає різноманіття людності, завсідників місць з викличними назвами — кафе «Акме», «У Трьох Мушкетерів», кегельбану «Сен-Ельмо», алжирської кондитерської «Тіп-Топ», «Кафе Миру», театру «Електра» — натовпи чоловіків, як у вовняних обносках, так і в елеґантному верхньому одязі, й дам, що легко одягнені дрижать на перехрестях й закликають перехожих або роблять вигляд, що ловлять авто, й інших, які виходять у хутряних пальтах з модного магазину «У Пату», і дітей, грона дітей, орду дітей, полишених на самих себе і сповнених рішучості відточити свою майстерність кишенькових злодіїв.
Симона відзначає й місця уже відомі, як з гарного, так і з поганого боку, як-от прилавок братів Бессеттів, торговців омарами й устрицями прямо з бочок; дивовижну теплицю флориста Брюлє, бездоганного католика і ківанійця[74]; кафетерій «Селект», де збираються анархісти; книгарню «Поні», яка імпортує французькі романи і куди не варто ходити, бо багато з тих книжок заборонено найвищими моральними авторитетами; «Брати Дюпюї», великий франко-канадський магазин, прикрашений широким козирком; нарешті, Національний Канадський французький театр на розі вулиці Бодрі, там, де Симона й виходить назустріч вихорам легеньких сніжинок.
Вона переходить шосе, минає магазин «Від 5 центів до 1 долара», йде маленькою вуличкою Монкальм, знаходить будинок 1408, дивується: двері відчинені. Сильний запах тютюну — без сумніву, з кафе «Лаваль», що на першому поверсі, — долітає до її ніздрів, поки вона піднімається широкими сходами, що ведуть на другий рівень. Прибите цвяхами до одвірка оголошення підтверджує, що вона в Робітничому університеті, інституції, яку дехто ненавидить від усієї душі. Зліва автомат пропонує за три центи примірник газети «Spartakus», у якій вона може прочитати набраний великими літерами заголовок «Сандвіч “по-шуаше”», твір такого собі Альберта Сен-Мартена[75].
Тепер у повітрі чути запах м’яса. В залі стоїть кілька столів і багато стільців, серед яких дуже мало вільних. Більшість людей їдять ложками гарячий суп, мочать у ньому шматки хліба. Кілька виснажених жінок, деякі вагітні, щось скромно святкують; як і інші присутні, вони роблять вигляд, що уважно слухають чоловіка, який з малесенької естради вигукує, потрясаючи в повітрі рукою:
Голосистий апостол — стиснутий кулак, долоня прикладена до серця — довго чекає на слабенькі аплодисменти; видно, що він відчуває не таке велике полегшення, як публіка.
Симона проходить до прилавка, на якому стигне страва, що ризикує опинитися в помиях. Вона з острахом бере миску, яку простягає їй старий чоловік, вражена несподівано елеґантним виглядом незнайомця, який стоїть перед нею. Обирає стіл, за яким уже сидять три молоді жінки. Одна з них тулить до себе виснаженого малюка, який вмостився у неї на руках. Вони сором’язливо обмінюються привітаннями, і Симона вже збирається почати розмову, коли молодиця років тридцяти, чиє волосся зібрано в тугий пучок, піднімається на сцену й кладе кілька аркушів на кафедру. Представляється — Ева Варйор — і оголошує тему виступу: «Секс і релігія».
Короткі смішки, грубі чи збентежені, залежно від статі, долинають з усіх кутків зали в супроводі стукоту ложок об кераміку й сьорбання.
Симона відчуває, хоча й не може ясно усвідомити, що її охопило сум’яття, якого вона досі не знала, нервозність, яка бере початок у чомусь іншому, не лише емоційному, а й таємно сексуальному. Вона навіть струшує головою: ні. Й намагається зосередитись на тому, що відбувається довкола неї.
Вона дозволяє поглядові затриматись на цій залі, смугастій від струменів диму, що піднімаються з великих попільниць кольору меляси: здається, блакитний газ плаває у світлі, яке проникає через широкі вікна й на тлі якого видніються схилені над мисками силуети.
Вона змочує губи бульйоном, впізнає смак перевареної свинини й розм’яклої від довгого перебування в окропі моркви.
В ході дискусії, яку вона сприймає уривками, її очі призвичаюються до напівтемряви й вона все чіткіше бачить обличчя гостей, змушених слухати ці тиради.
74
«Ківаніс», міжнародна організація всесвітнього руху добровольців, заснована у США в 1915 році, має представництва у 100 країнах.