Розділ 9
Нарешті настав день нашого від’їзду. Я попрощався з правителем Глаббдобдрибу і разом зі своїми супутниками повернувся до Мальдонади, де за два тижні врешті-решт ступив на палубу корабля, що відпливав до Лаггнеггу. Мої приятелі великодушно забезпечили мене харчами на дорогу та супроводжували в гавань.
Нова подорож тривала протягом місяця. Наш корабель пошарпала сильна буря, але двадцять першого квітня 1708 року ми ввійшли в гирло річки Клюмегніг на південно-східному краю Лаггнеггу, кинули якір у чотирьох милях від міста й особливим сигналом вимагали, щоб нам вислали лоцмана. За півгодини до борту корабля причалила шлюпка. Лоцман піднявся на місток і провів нас між підводними каменями та скелями вузьким звивистим проходом, за яким відкрилася велика бухта з якірною стоянкою лише в кабельтові[8] від міських стін.
Матроси нашого корабля розповіли лоцманові, що на борту перебуває іноземець, відомий мандрівник. Лоцман доповів про це митному чиновнику, і той піддав мене ретельному огляду відразу ж після того, як я зійшов на берег. Він звертався до мене мовою бальнібарбі, яка завдяки торговельним зв’язкам добре відома в цьому місті. Я коротко повідомив про себе, намагаючись надати розповіді зв’язності й правдоподібності, одначе вирішив, що краще приховати свою національність, і назвався голландцем, оскільки мав намір вирушити до Японії, а цю імперію, як відомо, з усіх європейців дозволяється відвідувати тільки підданим Голландії. Я повідомив митному чиновникові, що мій корабель розбився біля берегів Бальнібарбі, мене викинуло на скелястий острівець, потім я потрапив на Лапуту (про цей летючий острів чиновнику доводилося чути), а тепер намагаюся дістатися Японії, де може випасти нагода потрапити на батьківщину.
Чиновник відразу ж оголосив, що зобов’язаний мене заарештувати і тримати під вартою доти, доки не надійдуть розпорядження від королівського двору. Він відправив повідомлення про моє прибуття негайно та сподівається дістати відповідь упродовж двох тижнів. Мені надали стерпне приміщення, до якого приставили вартового. При цьому я міг вільно прогулюватися великим садом, поводилися зі мною досить чемно та непогано годували за рахунок скарбниці.
Незабаром усюди поширилися чутки про прибуття іноземця з такої віддаленої країни, про яку ніхто нічого не чув, і мене почали відвідувати безліч цікавих містян. Я запросив за перекладача одного молодика, який прибув разом зі мною на кораблі; він народився в Лаггнеггу, але прожив кілька років у Мальдонаді й досконало володів обома мовами. За його допомогою я міг бесідувати з відвідувачами.
До призначеного терміну надійшов лист із палацу, в якому містився наказ доставити мене під вартою до Трильдрогдриба – резиденції короля. Увесь мій почт складався з юнака-перекладача, якого я вмовив вступити до мене на службу. Нас посадовили на мулів, а вперед послали гінця з проханням, щоб його величність призначив день і час, коли я та мій супутник зможемо удостоїтися честі «лизати пил біля підніжжя його трону».
Такий був етикет при тутешньому дворі, й незабаром я переконався, що це не просто ввічлива фраза. Справді, за два дні по нашому прибутті мені наказали не тільки повзати на животі, а й лизати підлогу на шляху до трону. Проте через повагу до іноземного підданого підлогу так чисто вимили, що пилу на ній залишилося зовсім небагато. Це була особлива милість, яку надають лише високим сановникам та послам інших держав. Іноді підлогу навмисне посипають пилом, особливо якщо особа, яка удостоїлася честі побачити короля, має ворогів при дворі. Якось я бачив поважного вельможу, у якого рот був так набитий пилом, що він не зміг вимовити жодного слова. Що вдієш, адже відпльовуватися в присутності його величності тут вважається державним злочином.
При цьому дворі існує ще один звичай, який я в жодному разі не можу схвалити. Коли його величність хоче в найгуманніший та найм’якший спосіб стратити одного зі своїх наближених, він наказує посипати підлогу отруйним брунатним порошком, лизнувши який, засуджений помирає за кілька годин. Проте слід віддати належне безмежному милосердю цього монарха та його турботі про благо підданих (чого треба було б навчитись і європейським правителям): після кожної такої страти король надає суворий наказ найретельніше вимити підлогу в залі для аудієнцій, щоб видалити отруйні частинки. У разі недбалого виконання наказу на слуг падає гнів його величності.
8
Кабельтов – одиниця довжини, яка застосовується в мореплавній практиці. Дорівнює 0,1 морської милі, або 185,2 м.