Розділ VIII
Гомер — легендарний поет Стародавньої Греції, якому приписують створення поем «Іліада» і «Одіссея» (УГІІ— VH ст. до н. е.); Арістотель (384—322 рр. до н. е.) — грецький філософ; Дідім (рубіж І ст. до н. е. — І ст. н. е.) — коментатор Гомерових поем, жив у Римі; Євстафій з Константинополя (кінець ХІІ ст.) — архієпископ, досліджував Гомерові поеми; Дунс Скот Йоганн (1270—1308) — середньовічний філософ-франци-сканець, коментатор Арістотеля; Рамус П’єр (1515—1572) — французький філософ, критик Арістотеля; Декарт Рене (1596—1650) — французький філософ і математик, засновник філософії Нового часу; Гассенді П’єр (1592—1655) — французький філософ, виступив проти схоластичної інтерпретації Арістотеля в середні віки і проти вчення Декарта про вроджені ідеї, прибічник філософії Епікура; Епікур (341—270 рр. до н. е.) — грецький філософ, заперечував роль богів у світі, визнавав вічність існування матерії; теорія тяжіння — теорія Ісаака Ньютона (1643—1727), до якого Свіфт ставився зневажливо; Геліогабал (або Елагабал) — римський імператор у 218—222 рр., прославився своєю любов’ю до витончених страв; Агесілай (rV ст. до н. е.) — спартанський цар; ілот — раб у Спарті; спартанська юшка — юшка з бичачої крові із сочевицею (різновид бобових), яку ніхто, крім спартанців, не міг їсти.
Полідор Вергілій (1470—1555) — італійський історик на службі у папи, автор «Історії Англії» латинською мовою.
Акціум — мис на західному березі Греції, де у 30 р. до н. е. відбулася битва між флотами Августа Октавіана і Антонія; Август Октавіан — римський імператор («принцепс») з 27 р. до н. е. по 14 р.; Антоній Марк (82—30 рр. до н. е.) — римський полководець, суперник Октавіана в боротьбі за владу в Римі; у вирішальний момент битви при Акціумі його кораблі, разом з кораблями єгипетської цариці Клеопатри, повернули до берега; після поразки заподіяв собі смерть.
...коли б я з його ласкавого дозволу міг «вилизати пил коло його ніг». — На острові Лагнег панують типові східні звичаї. В Японії і Китаї тих часів існували принизливі для європейців церемонії допуску до імператора, зокрема обряд «ке-тоу» (в Китаї), коли дипломат мав 9 разів стати перед ним на коліна і стільки ж лягти долілиць, при цьому він мусив визнати імператора за свого сюзерена, а себе — за його васала; подарунки передавалися імператору як «данина» з країни дипломата. Тривалий час це перешкоджало встановленню нормальних дипломатичних відносин між країнами Сходу і Заходу.
Розділ X
Розповідь про стрелдбрегів (struldbruggs) нагадує в загальних рисах античний міф про юнака Тіфона, якому закохана в нього богиня ранкової зорі Еос випросила у Зевса безсмертя, але забула «вимолить юність йому, щоб старість лиху обминути».
Розділ XI
...звільнити мене від обряду, обов’язкового для моїх земляків, топтати розп’яття... — Після придушення повстання християн у 1637 р. і до 1873 р. в Японії (головним чином в Нагасакі) дійсно існував такий звичай під назвою «е-фумі», за допомогою якого викривали навернутих в християнство японців. В японських музеях збереглися спеціальні бронзові пластинки із зображенням розп’яття.
Розділ I
Я виразно чув слово «єгу». Потім каро-гнідий зробив спробу навчити мене нового слова (...) «гуїгнгнм». — Обидва слова — Yahoo і Houyhnhnm — придумані Свіфтом на основі звуконаслідування і легко асоціюються з іржанням коней.
Розділ III
Майже те саме відзначив й імператор Карл V.. — За історичним переказом, імператор Священної Римської імперії в 1519—1556 рр. Карл V казав, що для розмови з Богом більше пасує іспанська мова, з коханкою — італійська, а з конем — німецька. Релігійним вихованням майбутнього імператора керував Адріан Утрехтський (пізніше папа Адріан FV), і це могло бути ще однією мимовільною підставою для ображеного Свіф-та, щоб згадати Карла.
... розповів йому про революцію, що вибухнула за принца Оранського, про тривалу війну з Францією... — Йдеться про «Славну» революцію, коли 1688 р. на таємне запрошення англійського парламенту штатгальтер Голландії Вільгельм Оранський висадився в Англії з військом «для захисту протестантської церкви» і тим самим змусив правлячого короля Якова ІІ, фанатичного католика, тікати з Англії. В останній день 1688 р. Вільгельм був проголошений королем Англії. У 1701 р. Англія вступила у війну за «іспанську спадщину» проти Франції, що закінчилася в 1713 р. Утрехтським миром.