Потім вона уважно оглянула інші речі на світлині. Габ був цілий. Доктор Капур зрадіє від цього.
Вона піднесла горня з кавою до губів і завмерла.
- М-м-м… - пробубоніла вона, - м-м-м...
Швидко увійшовши до внутрішньої мережі НАСА, вона почала копирсатись у описах особливостей місій Арес. Після деякого вивчення, вона підняла слухавку біля себе.
- Гей, це Майнді Парк з Супутниковго Центру. Мені треба журнали місії Арес 3, де їх дістати?.. Угу...угу.. гаразд… Дякую.
Після ще деякого часу у мережі вона відкинулась на спинку крісла. Їй уже не треба була кава для збудження.
Знову взяла слухавку.
- Ало, Служба безпеки? Це Майнді Парк з Супутникового Центру. Мені потрібен екстренний номер телефону доктора Венката Капура… Так, директора марсіянських місій… Так, це надзвичайна ситуація.
Майнді засовалас у кріслі, коли неквапом приплентався Венкат.
- Це ви Майнді Парк? - спитав він з досить похмурим виглядом на обличчі.
- Так, - невпевнено відповіла вона, - вибачте, що викликала вас.
- Сподіваюсь, Ви мали нагальну причину. Тож?
- М-м-м, - сказала вона, дивляись униз, - М-м-м, тут… Ну… Зображення, що ви замовили… М-м-м… Надійшли, і погляньте.
Він підтяг ще одне крісло до її рульту і сів.
- Це через тіло Уотні? Через це ви збуджені?
- М-м-м, ні, - сказала вона, - М-м-м… Ну… ех, - Вона вказала на екран.
Венкат уважно оглянув знімок.
- Схоже Габ цілий. Це добре. Сонячні панелі виглядають добре. З роверами теж усе гаразд. Головної тарілки поряд немає. Це не дивно. То у чому надзвичайність ситуації?
- Ну… - сказала вона і тицьнула пальцем у екран, - Це.
Венкат подався уперед і поглянув уважніше. Просто під Габом, поряд з роверами, два білих круга на піску.
- Гм… Схоже на обшивку Габу. Можливо Габу все ж не пощастило? Гадаю, шматки відірвало і…
- Ну, - вона перервала, - Вони схожі на намети з роверів.
Венкат подивився ще раз.
- Гм. Схоже на те.
- І як вони розклались? - спитала Майнді.
Венкат знизав плечима.
- Певно капітан Ллюїс наказала розкласти їх під час евакуації. Не погана ідея. Мати аварійні укриття, готові на випадок, якщо МЗЧ не запрацював, а Габ отримав пошкодження.
- Так, е-е-е, - сказала Майнді, відкриваючи документ на компєютері. - Ось це повний журнал місії для Солів з 1-го до 6-го. Від посадки МПЧ до аварійного зльоту МЗЧ.
- Так, і що?
- Я прочитала усе. Кілька разів. Вони не встановлювали намети, - її голос захрип на останньому слові.
- Ну… - сказав Венкат, задумавшись. - Певно вони їх поставили, але не вписали у журнал.
- Вони активували два рятівні намети і не сказали про це нікому?
- Гм-м. Ні, це виглядає безглуздо. Може шторм пошарпав ровери, і намети автоматично викинулись?
- Гм, - Майнді затиналась, - то вони автоматично вискочили, самостійно від’єднались від роверів і вишикувались один біля одного на відстані 20 метрів?
Венкат знову подивився на зображення.
- Ну, звісно вони якось активувались.
- А чому сонячні панелі чисті? - сказала Майнді. На очах у неї з’явились сльози. - Шторм був величезний. Чому вони не засипані піском?
- Можливо їх розчистило вітром? - невпевнено припустив Венкат.
- А я сказала, що не знайшла тіла Уотні? - сказала вона, схлипуючи.
Очі Венката розширились у погляді на світлину.
- Ох… - сказав він тихл. - О Боже...
Майнді затулила обличчя руками і тихо заплакала.
- Дідько! - сказала директор зі зв’язків із громадськістю Енні Монтроуз. - Ти певно знущаєшся з мене!
Теді почухав чоло.
- Наскільки ми впевнені у цьому?
- Майже на 100%, - сказав Венкат.
- Дідько! - сказала Енні.
- Це не допоможе, Енні, - сказав Теді.
- Ти хоч уявляєш розмах лайномету, який нас чекає? - заперечила вона.
- Все по черзі, - сказав Теді. - Венку, що робить тебе упевненим, що він живий?
- Почнемо з того, що немає тіла, - пояснив Венкат. - Також, встановлено рятувальні намети. Сонячні панелі числі. До речі, подякуйте за це Майнді Парк з Центру супутникового спостереження.
- Але, - продовжив Венкат, - його тіло могло замести у штормі 6-го Сола. Намети могли автоматично розкритись, а вітер міг розкидати їх довкола. Вітер зі швидкістю 30 км/год згодом міг виявитись досить сильним, щоб розчистити сонячні панелі, але не достатньо сильним, щоб нести пісок. Малоімовірно, але можливо.
- Тому я витратив кілька годин на перевірку усього, що міг. Капітан Ллюїс мала два виходи на ровері 2. Другий був у Сол 5. Згідно з журналом, після повернення вона під’єднала його до Габу для підзаряджання. Його більше не використовували, а 13 годин потому вони евакуювались.