МЗЧ Аресу 4 впродовж 11 місяців летів до Марса. Спалюючи менше пального і приймаючи довший шлях, він дістався сюди близько того ж часу, що і ми. Як і очікувалось, Мартінез посадив його красиво. Це була одна з останніх справ, які ми зробили перед тим, як ми розсілись у нашому МПЧ і попрямували до поверхні. Ех, приємні старі часи, коли поряд була команда.
Я щасливець. 3 200 км - це ще не дуже погано. Могло бути і 10 000 км звідси. А так як я на найпласкішій частині Марса, перші 650 км - гарна, гладенька поверхня (слава долини Ацидалії!), але решта шляху - гидке, кострубате, усіяне кратерами пекло.
Звісно, мені доведеться їхати ровером. І вгадайте що? Вони не проектувались для масштабних континентальних подорожей.
Це буде справжня дослідницька робота, з купою експериментів. Доведеться стати маленьким НАСА, яка шукає спосіб дослідити далекі від Габу місця. Добра новина у тому, що я маю багато часу на роздуми. Майже 4 роки.
Деякі речі очевидні. Доведеться використовувати ровер. Це триватиме довго, тому треба взяти харчі. Треба буде підзаряджатись у дорозі, а ровери не мають сонячних панелей. Доведеться вкрасти трохи з сонячної ферми Габу. Упродовж подорожі мети треба буде дихати, їсти і пити.
На щастя, технічні дані для всього, що мені треба, є прямо тут у комп’ютері.
Доведеться пристосувати ровер. Фактично, він має стати мобільним Габом. Для цього я візьму ровер 2. У нас виникли певні стосунки після того, як я перебув два дні у ньому протягом “Великого гідрогенового жаху 37-го Сола.”
Думати треба одразу про купу речей. Тому наразі я поки подумаю про електрику.
Наша місія мала радіус охоплення 10 км. Передбачаючи, що ми не їздитимемо по прямим лініям, НАСА зробила ровери здатними проїхати 35 км на повній зарядці. Це на пласкій, рівній поверхні. Кожен ровер має батарею на 9 000 Вт-годин.
Крок номер 1 - забрати з ровера 1 батарею і втановити її у ровер 2. Та-дам! Я щойно подвоїв витривалість на одній зарядці.
Але є одне ускладнення. Опалення.
Частина енергії батареї витрачається на опалення ровера. Марс дуже холодний. Зазвичай, ми мали робити усі ПЧД не довшими 5 годин. Та я житиму у ньому 24 ½ години на добу. Згідно з документацією, нагрівальне обладнання висмоктує до 400 Вт. Якщо не вимикати його увесь час, то дійде до 9 800 Вт на день. Більше половини мого енерго запасу, кожного дня!
Але у мене є вільне джерело тепла - я. Кілька мільйонів років еволюції спорядили мене “теплокровною” технологією. Я можу одягтись у кілька шарів. Також, ровер має добру ізоляцію. Цього має вистачити. Мені потрібен кожен ватт енергії.
Так як мені все одно доведеться заощаджувати, я можу взагалі від’єднати нагрівач і використовувати УСЮ енергію для руху (мінус непомітна частка для компьютеру, підтримки життя і под.)
Згідно з моїми нудними розрахунками, рух на ровері споживає 200 Вт пального на 1 км, то ж використовуючи усі 18 000 Вт отримуємо 90 км подорожі. Це вже суттєво.
Насправді. я ніколи не проїду 90 км на одному заряді. Доведеться долати пагорби, нерівну місцевість, піски і под. Та це не погана прикидка. Вона вказує на те, що знадобиться щонайменше 35 днів, щоб дістатись до Арему 4. Мабуть це буде ближче до 50. Але це принаймні здійсненно.
Якщо їхати ровером на найбільшій його швидкості 25 км/год, пройде 3 ½ години до повної розрядки батареї. Було б добре заряджати батареї протягом решти дня. Можна їхати у сутінках, лишивши сонячну частину доби для заряджання. Цієї пори року я маю близько 13 годин світла щодня. Скільки ж сонячний панелей доведеться поцупити з Габової ферми?
Дякувати сумлінним платникам податків Америки, у мене є більше 100 квадратних метрів найдорожчих сонячних панелей усіх часів. Їхня ефективність сягає захмарних 10,2%, а це добре, бо Марс отримує менше сонця ніж Земля. Лише від 500 до 700 ватт на квадратний метр (порівняйте з 1400, які мають розбалувані земляни).
Коротко кажучи, мені треба 28 квадратних метрів сонячних стільників. Це 14 панелей.
Я можу встановити дві групи по 7 на даху. Вони звисатимуть за межі ровера, але доки вони міцно тримаються, все буде добре. Щодня після кермування я розгортатиму їх і потім… чекатиму увесь день. Повірте, це буде нудно.
Ну, це хоча б початок. Завдання на завтра - перенести батарею з ровера 1 на ровер 2.
Іноді щось зробити легко, а іноді - навпаки. Витягти батарею з ровера 1 було легко. Я зняв два затискачі з піддону і батарея просто випала. Від’єднати кабелі теж було легко. Це були просто дві багатоконтакті розетки.