- Наш наступний гість - доктор Ірен Шілдс, летунський психолог у місіях Арес. Докторе Шілдс, вітаємо на програмі.
- Дякую, - сказала Ірен, припасовуючи прищіпку з мікрофоном.
- Чи знайомі ви особисто з Марком Уотні?
- Звісно, - відповіла Ірен. - Я щомісяця робила психологічне оцінювання кожного члена команди.
- Що ви можете розказати про нього? Його особистість, його вдачу?
- Ну, - сказала Ірен. - Він дуже розумний. Усі вони такі, звісно. Але він особливо винахідливий і добре вирішує проблеми.
- Це може врятувати його життя, - встромила своє Кеті.
- Справді може, - погодилась Ірен. - А ще у нього добра вдача. Він завжди привітний, має гарне почуття гумору. Легко знаходиться на жарт. Продовж місяців, що передували запускові, команда проходила виснажливі тренувальні курси. Усі виявили ознаки стресу і пригніченості. Марк не був винятком, але як саме він виявляв це: він вигадував більше жартів і примушував усіх сміятись.
- Схоже, він дуже приємна людина, - сказала Кеті.
- Так і є, - сказала Ірен. - Його обрали у місію почасти через його особистісні риси. Команда Арес має перебувати у купі протягом 13 місяців. Соціальна сумісність - це головне. Марк не тільки може поладнати з будь-яким колективом, він ще й допомагає групі працювати краще. Це був жахливий удар для команди, коли він “помер.”
- І вони продовжують думати, що він мертвий? Команда Аресу 3?
- Так, це правда на жаль, - підтвердила Ірен. - На горі вирішили приховувати це від них, принаймні поки що. Я впевнена, що це було не легке рішення.
Кеті витримала паузу, а потім сказала:
- Гаразд. Ви знаєте, що я хочу спитати: що твориться нині у нього у голові? Як така людина, як Марк Уотні, реагує на таку ситуацію? Покинутий, самотній, гадки не має, що ми його намагаємось урятувати?
- Не можна сказати напевно, - сказала Ірен. - Найбільша небезпека - це втратити надію. Якщо він вирішить, що шансів на рятунок немає, він припинить спроби це зробити.
- Тоді усе добре поки що? - сказала Кеті. - Схоже, він вперто працює. Він готує ровер до довгої подорожі і перевіряє його. Він збирає бути на місці, коли сяде Арес 4.
- Це одне з пояснень, так, - сказала Ірен.
- А є інше?
Ірен обережно сформулювала свою відповідь перед тим, як заговорити:
- Коли стикаєшся зі смертю, людина хоче бути почутою. Вона не хоче помирати самотньою. Може йому просто треба радіо на МЗЧ, щоб поговорити з кимось перш ніж померти.
- Якщо він втратить надію, він не турбуватиметься порятунком. Єдина його мета буде дістатись радіо. після того він мабуть вибере простий шлях замість голоної смерті. Медичне забезпечення місії Арес вміщує достатньо морфіну для летальної дози.
Після кількох секунд мертвої тиші у студії Кеті повернулась до камери.
- За мить ми повернемось.
- Агов, Венку, - почувся голос Брюса з мікрофону.
- Брюсе, привіт, - сказав Венкат. - Дякую, що знайшов час. Я хотів поговорити про попереднє забезпечення.
- Без проблем. Що у теб ена думці?
- Припустімо, ми спромоглись посадити їх м’яко. Як Марк знатиме про це? І як він знатиме де шукати?
- Ми теж думали про це, - сказав сказав Брюс. - У нас є деякі думки.
- Я уважно слухаю, - сказав Венкат.
- Ми ж все одно відправимо йому систему зв’язку, так? Можна увімкнути її після посадки. Вона транслюватиме на частотах ровера і скафандра. Також, це має бути сильний сигнал.
Ровери зроблені так, що можуть зв’язуватись лише з Габом і один одним; передбачалось, що джерело сигналу буде в межах 20 км. Тільки приймачі не дуже чутливі. Скафандри для ПЧД ще гірші. Але якщо сигнал буде сильним, усе вдасться.
Як тільки забезпечення примарситься, ми визначимо його точне положення супутниками, а потім передамо це Маркові, щоб він міг забрати його.
- Але він мабуть не слухає, - сказав Венкат. - Чому б йому це робити?
- На це випадок у нас є план. Ми зробимо купу яскравих зелених стрічок. Достатньо легких, щоб вони літали довкола після падіння, навіть у марсіянській атмосфері. На кожній стрічці буде надруковано “МАРКУ, УВІМКНИ РАДІО”. Наразі ми працюємо над відпускним механізмом. Звісно, це станеться у процесі посадки. Найкраще, за 1000 метрів до поверхні.
- Мені подобається, - сказав Венкат. - Все, що йому лишиться, просто помітити одну із них. Він обов’язково візьме яскраву зелену стрічку, якщо побачить таку ззовні.
- Саме так і ми і думаємо, - сказав Брюс.
- Добре, гарна робота. Тримайте мене у курсі, - сказав Венкат.
- Венку, - сказав Брюс. - Якщо він скерує Уотнімобіль до Аресу 4, усе це буде заради нічого. Тобто, ми звісно можемо посадити усе на Аресі 4, якщо знадобиться, але…