Мої тверді відходи навіть цінніші. Вони критично важливі для картопляного городу, а я єдине джерело на Марсі. На щастя, після довгого перебування у космосі, вже добре знаєш, як срати у торбинку. І якщо ви думали, що важко відкривати скриню з сечею, то уявіть запах після того, як я викидаю кітву.
Потім я виходжу назовні і збираю сонячні стільники. Чому я не зробив цього минулої ночі? Тому що збирати і складати у стоси сонячні стільники у ПОВНІЙ КЛЯТІЙ ТЕМРЯВІ - це зовсім не весело. Я навчився цього складним шляхом.
Коли закріпив стільники, я повертаюсь всередину, вмикаю якусь гімняну музику 70-х і починаю рух. Я чалапаю на швидкості 25 км/год, максимальній швидкості ровера. Всередині зручно. Я одягнений у саморобні шорти і тонку сорочку, бо РІТЕГ намагається засмажити інтер’єр. Коли стає занадто спекотно, я знімаю приліплену стрічкою ізоляцію. Коли занадто холодно - приліплюю її назад.
Можу їхати майже дві години доки батарея спустіє. Роблю швидку ПЧД для перекидання кабелів, потім знову сідаю за кермо для другої половини денної подорожі.
Поверхня дуже пласка. Спід ровера не дістає до жодного каменя, що є довкола, а пагорби - просто непомітно похилі, вигладжені еонами піщаних штормів. (прим.п., Еон (від грец. aion — вік) — інтервал часу геологічної історії Землі, що об'єднує кілька ер.)
Коли друга батарея “закінчується”, роблю ще одну ПЧД. Стягую сонячні стільники з даху і викладаю їх на землі. Перші кілька Солів я викладав їх рядком. Тепер я кидаю їх довільно, аби поближче до ровера, через лінощі.
І потім настає неймовірно нудна частина мого дня. Я просиджую 12 годин без будь-яких справ. Мене починає нудити від ровера. Всередині він розміром як фіра. Може видатись, що місця вдосталь, та спробуйте просидіти у фірі 8 днів поспіль. Не можу дочекатись, коли зможу піклуватись про свою картоплю у широкому просторі Габу.
Я занудьгував за Габом. Як таке лайно могло трапитись?
У мене для перегляду є гімняні телесеріали з сімдесятих, а також купа романів про Пуаро. Але більшість часу я витрачаю на роздуми про подорож до Аресу 4. Колись доведеться це зробити. Як же переживу подорож довжиною 3 200 км у цій речі? Мабуть на це знадобиться 50 днів. Мені знадобиться відновлювач води і оксигенатор, можливо частина головних батарей із Габу, ще купа додатковий сонячний стільників щоб заряджати усе… куди я усе це покладу? Отакі думки дошкуляють мені упродовж довгих нудних днів.
Нарешті спадає темрява, і я відчуваю втому. Я лягаю поряд з пакетами з їжею, баками з водою, додатковим баком з О2, стосами фільтрів СО2, скринею з сечею, торбами з лайном і особистими речами. У мене є купа спортивних костюмів команди, які разом із моїм коцем і подушкою служать мені постіллю. Фактично, щоночі я сплю у купі сміття.
До речі про сон… На добраніч.
За моїми розрахунками я вже за 100 км від Патфайндера. Технічно це “Станція пам’яті Карла Сагана.” Але при усій повазі до Карла, я можу звати її як завгодно. Я король Марса.
Як я вже сказав, це був довгий нудний переїзд. І я все ще не доїхав. Та нічого, я ж астронавт. Довгі нудні подорожі - це моя професія.
З навігацією складності.
Навігаційний маяк Габу діє лише на довжину 40 км, а далі вже не помітний. Я чекав на цю проблему, коли планував цю маленьку подорож, тому придумав блискучий план, який не спрацював.
У комп’ютері є точні мапи, тому я подумав, що зможу орієнтуватись по знакам на місцевості. Я помилився. Виявилось, що не можна зорієнтуватись по ознакам на місцевості, якщо ти не можеш знайти жодної клятої особливості довкола.
Наш посадковий майданчик розташований у річищі давно висохлої річки. НАСА вирішило, що якщо десь і є якісь мікроскопічні копалини, то це хороше місце для пошуків. А ще. вода могла притягнути камінь чи ґрунт сюди з місць, які за тисячі кілометрів звідси. Трохи покопавши, ми могли знайти отримати широку геологічну історію.
Це прекрасно для науки, але це означає, що Габ стоїть у величезній канаві без будь-яких рис.
Я думав зробити компас. У ровері достатньо електрики, а у медичному наборі є голка. Та є одна проблема - Марс не має магнітного поля.
То ж я орієнтуюсь за Фобосом. Він обертається навколо Марса так швидко, що фактично сходить і сідає двічі на день, проходячи з заходу на схід. Це не найточніша система, але вона працює.