- І все?
- І все!
Венкат хвильку мовчав.
- Джеку, я куплю усій вашій команді повне зібрання “Зоряного шляху” з автографами.
- Я надаю перевагу “Зоряним війнам”, - відказав Джек, збираючись йти гуть. - Звісно, лише оригінальній трилогії.
- Домовились, - згодився Венкат.
Коли Джек пішов, до столу Венката підійшла жінка.
- Так? - спитав він.
- Не можу знайти дієтичну колу. Вона закінчилась?
- Так, - кивнув Венкат. - Не уявляю коли персонал обслуговування наповнить холодильник.
- Дякую, - сказала вона.
Коли він вже збирався повернутись до праці, задзеленчав мобільний. Венкат голосно застогнав і узяв телефон зі столу.
- Ало? - сказав він, старанно вдаючи радість.
- Мені потрібна світлина Уотні.
- Привіт. Енні. Я теж радий чути тебе. Як ідуть справи у Г’юстоні?
- До біса це лайно, Венкате. Мені треба світлина.
- Це не так легко, - пояснив Венкат.
- Ви говорите з ним через кляту камеру. Що тут складного?
- Ми виписуємо наше повідомлення, чекаємо 20 хвилин, і тільки потім робимо знімок. На той час Уотні вже у Габі.
- То скажіть йому лишитись поряд, коли робитимете наступну світлину, - вимагала Енні.
- Ми можемо відсилати по одному повідомленню на годину, і лише коли Ацідилійська рівнина повернута до Землі, - сказав Венкат. Ми не марнуватимемо повідомлення просто щоб сказати йому попозувати для фото. Між іншим, він буде у скафандрі для ПЧД. Ви навіть обличчя його не побачите.
- Мені треба хоч щось, Венкате, - сказала Енні. - Ви балакали з ним впродовж 24-х годин, і медіа всераються від збудження. Вони хочуть світлину для розповіді. Вона буде на кожному сайті новин по всьому світові.
- У вас є світлини його цидулок. Візьміть їх.
- Цього не достатньо, - сказала Енні. - Преса підступається до мого горла через це. І до моєї дупи. З обох боків, Венкате! Вони зустрінуться посередині!
- На це знадобиться кілька днів. Ми спробуємо зв’язати Патфайндер з комп’ютером ровера…
- Кілька днів? - зойкнула Енні. - Це єдине, про що усі нині думають. По усьому світу. Ти розумієш, у якому я становищі? Це найбільша історія з часу Аполону 13. дай мені розтрикляту світлину!
Венкат зітхнув.
- Спробую роздобути її завтра.
- Чудово! - сказала вона. - Не можу дочекатись.
Доводиться дивитись на камеру, коли вона пише. Півбайта за раз. Я спостерігаю за двома номерами, відтак шукаю їх у таблиці-підказці з ASCII кодами, яку я зробив собі. Це одна буква.
Я не хочу забути якусь букву, тому видряпую їх на землі патичкою. Процес видивляння букви і видряпування її на землі забирає кілька секунд. Іноді, коли я знову дивлюсь на камеру, я пропускаю номер. Зазвичай я можу його вгадати з контексту, та іноді я просто пропускаю його.
Согодні я прокинувся за кілька годин до потрібного часу. Як різдвяного ранку! Не міг дочекатись 08:00 для початку. Я поснідав, зробив деякі непотрібні перевірки обладнання у Габі і почитав трохи Пуаро. Нарешті час настав!
“МЖНХАКНТИРВРЩБГОВРТИЗПТФЙДРОМПРГОТЙСЯДОВГПОВДМЛННЯ”
Угу. Знадобилась хвилина. “Можна хакнути ровер, щоб говорити з Патфайндером. Приготуйся до довгого повідомлення.”
Знадобилось добряче пометикувати. Та це була чудова новина! Якщо вдасться усе налаштувати, ми будемо обмежені лише часом трансляції. Я встановив напис “Прийняв.”
Не впевнений, що малось на увазі під “довгим повідомленням”, але мені краще бути готовим. Я вийшов за 15 хвилин до кінця години і вирівняв велику ділянку землі. Знайшов найдовший шпичак із антени, що у мене був, щоб можна було дотягтись до рівної ділянки не ступаючи на неї.
Відтак став поряд. Чекаючи.
Точно наприкінці години прийшло повідомлення.
“ЗВНТАЖhexeditНАКМПРВРА,ВДКРФЙЛ-/usr/lib/habcomm.so-СКРЛДОІНДКСЗЛВА:2AAE5,ЗМННА141БЙТЯКІМИПРДМОНСТПНИМПВІДМЛННЯМ,СТЙПРЯДВПРДВЖ20ХВПСЛЯЗКІНЧННЯ”
Матір Божа. Щож…
Вони хочуть. щоб я завантажив “hexedit” на комп’ютері ровера, відтак відкрив файл /usr/lib/habcomm.so, проскролив до індексу зліва на екрані 2AAE5, відтак змінив байти там на 141 байт послідовності, яку НАСА передасть наступним повідомленням. Досить легко.
А ще вони чогось хочуть, щоб я лишався поряд для наступного знімка. Не розумію навіщо. Ви не можете бачити жодну частину мене, коли я у скафандрі. Навіть забороло відбиватиме забагато світла. Та все ж, це те, чого вони хочуть.
Я повернувся всередину і записав повідомлення на майбутнє. Потім написав цидулку і вийшов. Зазвичай я чепляю цидулку і вертаюсь всередину. Та цього разу я мав лишатись для фото сесії.