- Ворушись, Уотні! дядько Сем заплатив 100 000 доларів за кожну секунду нашого перебування тут.
- Забирай собі подушку, зла жінко, - простогнав Уотні, не розплющуючи очей.
- Коли я була на Землі, я викидала з люльок 200-фунтових чоловіків. Хочеш побачити. на що я здатна при 0,4g?
- Ні, не дуже, - сказав Уотні підводячись.
Розворушивши загін, Ллюїс сіла перед комунікаційною станцією перевіряти нічні повідомлення з Г’юстона.
Уотні почовгав до шафи з пайками та навманя узяв сніданок.
- Передай мені “яйця”, будь ласка, - сказав Мартінез.
- А ти можеш їх розрізнити? - сказав Уотні передаючи Мартінезові пакунок.
- Навряд, - сказав Мартінез.
- Беку, а що тобі? - продовжив Уотні.
- Однаково, - сказав Бек. - Дай що-небудь.
Уотні кинув йому пакунок.
- Фоґеле, тобі, як завжди, ковбаски?
- Йа, будь ласка, - відповів Фоґель.
- Ти ж знаєш, що ти - стереотип, так?
- Мене це влаштовує, - відповів Фоґель, беручи простягнутий сніданок.
- Гей, Сонечку, - Уотні погукав Джогансен. - Снідатимеш сьогодні?
- М-р-м-н-р, - пророхкала Джогансен.
- Гадаю, це - “ні”, - припустив Уотні.
Команда їла у тиші. Джогансен якось все допленталась до шафи з пайками і взяла пакуночок кави. Незгабно додавши гарячої води, вона сьорбала, чекаючи закрадання повного пробудження.
- Новини щодо місії з Г’юстона, - сказала Ллюїс. - Супутники показують наближення шторму, але ми можемо виконати завдання на поверхні до його приходу. Фоґеле, Мартінезе, ви підете зі мною назвовні. Джогансен, ти сидітимеш і слідкуватимеш за повідомленнями про погоду. Уонті, твої експерименти з ґрунтом призначені на сьогодні. Беку, перевір зразки з учорашньої ПЧД у спектрометрі.
- Вам справді треба виходити перед наближенням шторму? - спитав Бек.
- Г’юстон це дозволяє, - сказала Ллюїс.
- Схоже на непотрібну небезпеку.
- Приліт на Марс було непотрібною небезпекою, - відказала Ллюїс. - І що з того?
Бек знизав плечима.
- Просто будьте обачними.
Три постаті були обернені на схід. Їх майже неможливо було розрізнити у їхніх незграбних скафандрах для ПЧД. Лише прапор Європейського союзу на плечі Фоґеля дозволяв відрізнити його від Мартінеза і Ллюїс, які мали на собі зірки і стрічки.
Темрява на сході мінилась і виблискувала у променях вранішнього сонця.
- Шторм, - сказав англійською з акцентом Фоґель. - Він ближче ніж повідомив Г’юстон.
- У нас достатньо часу, - сказала Ллюїс. - Зосередьмося на поточному завданні. Ця ПЧД присвячена хімічному аналізові. Фоґеле, ти хімік, тому ти керуєш нашими розкопками.
- Йа, - сказав Фоґель. - Будь ласка, копайте 30 сантиметрів вглиб і беріть зразки ґрунту. Щонайменше 100 грамів кожен. Дуже важливо, щоб глибина була 30 сантиметрів.
- Зробимо, - сказала Ллюїс. - Лишайтесь в межах 100 метрів від Габу, - додала вона.
- М-м, - сказав Фоґель.
- Так, мем, - сказав Мартінез.
Вони розділились. Значно поліпшені з часів Аполону скафандри Аресу для ПЧД дозволяли значно більше рухів. Копати, нахилятись і складати у торби зразки було легко.
Згодом Ллюїс спитала:
- Скільки зразків нам потрібно?
- Може по сім з кожного?
- Годиться, - підтвердила Ллюїс. - У мене поки чотири.
- Тут п’ять, - сказав Мартінез. - Звісно, ніхто і не сподівався, що ВМФ встигатиме за ВПС, чи не так?
- То он як тобі хочеться? - сказала Ллюїс.
- Просто кажу, що бачу, капітане.
- Джогансен на зв’язку, - долинув через раідо голос сисадміна. - Г’юстон оновив шторм до “жорсткого”. Він буде тут за 15 хвилин.
- Повертаємось на базу, - сказала Ллюїс.
Габ дрижав від натиску ревучого вітру, а астронавти з’юрмились у його центрі. Усі шестеро одяглись у скафандри для ПЧД на випадок пробоїни. Джогансен дивилась у свій лептоп, а решта дивилась на неї.
- Постійні вітри зі швидкістю понад 100 км/год, - сказала вона. - Пориви до 125.
- Боже, нас занесе у країну Оз, - сказав Уотні. - Яка швидкість вітру для скасування?
- Технічно - 150 км/год, - сказав Мартінез. - Будь-яке перевищення може перекинути МЗЧ.
- Якісь передбачення щодо шляху бурі? - спитала Ллюїс.
- Це її край, - сказала Джогансен, дивлячись на екран. - Стане гірше перш ніж стане ліпше.
Габ брався брижами від жорстокого натиску, а елементи внутрішньої конструкції гнулись і здригались від кожного шквалу. Какофонія ставала голоснішою щохвилини.
- Гаразд, - сказала Ллюїс. - Готуйтесь до скасування. Підемо до МЗЧ і сподіватимемось на краще. Якщо вітер буде занадто сильним, ми злітаємо.