Лишаючи Габ парами, вони зібрались ззовні біля повітряного шлюзу 1. Їх шмагали вітер з піском, та вони все ще могли встояти.
- Видимість майже нульова, - сказала Ллюїс. - Якщо заблукаєте, прямуйте на телеметрію мого скафандра. Віддалік Габу вітер буде ще сильнішим, то ж приготуйтесь.
Протискаючись крізь бурю, вони рушили нетвердою ходою до МЗЧ.
- Гей, - просопів Уотні. - Може вдасться припнути МЗЧ. Зменшимо ризик перекидання.
- Як, - вістрілила Ллюїс.
- Ми можемо використати кабелі з сонячної ферми як розтяжки. - Він посапав трохи, відтак продовжив. - Ровери можуть бути кітвами. Проблему тільки у обмотуванні кабелів навколо...
Летючий уламок ляснув Уотні і поніс за вітром.
- Уотні! - вигукнула Джогансен.
- Що сталось? - спитала Ллюїс.
- Щось вдарило його! - повідомила Джогансен.
- Уотні, звіт, - сказала Ллюїс.
Відповіді нема.
- Уотні, звіт, - повторила Ллюїс.
Знову тиша.
- Він не на зв’язку, - повідомила Джогансен. - Я не знаю, де він!
- Капітане, - сказав Бек. - Перш ніж ми втратили з ним зв’язок, у нього ввімкнулась тривога декомпресії.
- Лайно! - вигукнула Ллюїс. - Джогансен, де ти його востаннє бачила?
- Він був просто перед мене, а потім зник, - сказала вона. - Він полетів на захід.
- Гаразд, - сказала Ллюїс. - Мартінезе, йди до МЗЧ і готуй зліт. Усі інші тримайтесь біля Джогансен.
- Докторе Бек, - сказав Фоґель борячись зі штормом. - Скільки часу людина може прожити при декомпресії?
- Менше хвилини, - сказав Бек, затинаючись від хвилювання.
- Я нічого не бачу, - сказала Джогансен до команди, яка оточувала її.
- Ставаймо вервечкою і йдемо на захід, - зкомандувала Ллюїс. - Малими кроками. Можливо він на землі, а ми не хочемо переступити через нього.
Лишаючись у полі зору один одного, вони потупцяли крізь хаос.
Мартінез завалився у повітряний шлюз МЗЧ і долаючи вітер закрив його. Як тільки тиск вирівнявся, він швидко скинув скафандр. Вилізши по драбині у відсік для команди, він вскочив у пілотського фотеля і завантажив систему.
Тримаючи однією рукою список перевірки системи у надзвичайних ситуаціях, другою він хутко вертів перемикачами. Одна за одною системи звітували про готовність до злету. Коли запрацював зв’язок, він відзначив покази однієї з них.
- Капітане, - мовив він у етер. - Крен МЗЧ складає 7 градусів. Він перекинеться при 12,3.
- Прийнято, - сказала Ллюїс.
- Джогансен, - сказав Бек, дивлячись на свій наручний комп’ютер. - Біомонітор Уотні щось надіслав перш ніж вимкнутись. Мій комп’ютер просто каже “Пошкоджений пакунок”.
- У мене те саме, - сказала Джогансен. - Передача не завершилась. Частина даних загубилась, тому не сходиться контрольна сума. Момент...
- Капітане, - сказав Мартінез. - Повідомлення з Г’юстона. Ми офіційно провалились. Шторм без сумнівів буде надто жорстким.
- Прийнято, - сказала Ллюїс.
- Вони послали це чотири з половиною хвилини тому, - продовжив Мартінез, - якщо дивитись на супутникові дані. отримані дев’ять хвилин тому.
- Зрозуміла, - сказала Ллюїс. - Продовжуй підготовку до злету.
- Прийнято, - сказав Мартінез.
- Беку, - сказала Джогансен. - Маю сирий пакунок. Це неформатований текст: КТ 0, ЧП 0, ТП 36,2. Це усе, що є.
- Прийняв, - сказав Бек похмуро. - Кров’яний тиск 0, частота пульсу 0, температура нормальна.
Деякий час на каналі було тихо. Вони продовжували просуватись вперед, човгаючи через пісок, сподіваючись на диво.
- Температура нормальна? - сказала Ллюїс з дрібкою надії у голосі.
- Потрібен деякий час щоб… - Бек затнувся. - Потрібен час, щоб охолонути.
- Капітане, - сказав Мартінез. - Нині нахил - 10,5 градусів, при поривах доходить до 11.
- Прийнято, - сказала Ллюїс, - Ти готовий злітати?
- Підтверджую, - відповів Мартінез. - Можу злітати у будь-який момент.
- Якщо він перекидатиметься, зможеш злетіти перш ніж він остаточно впаде?
- Е-е-е, - сказав Мартінез, не готовий до такого питання. - Так, мем. Я можу перейти на ручне керування і дати повний упор. Потім підніму носа і повернусь до попередньо запрограмованого злету.
- Прийнято, - сказала Ллюїс. - Усі прямуйте на скафандр Мартінеза. Це виведе вас на повітряний шлюз МЗЧ. Залазьте всередину і готуйтесь до злету.
- А як же ви, капітане? - спитав Бек.
- Я ще трохи пошукаю. Рухайтесь. І Мартінезе, якщо почнеться перекидання, злітайте.
- Ви справді думаєте, що я вас тут залишу? - сказав Мартінез.
- Я віддала наказ, - відповіла Ллюїс. - Ви троє, хутко на човен.