Минулої ночі я прокинувся від коливань Габу.
Піщана буря середнього рівня закінчилась так само несподівано, як і почалась. Це був лише третій рівень зі швидкістю вітру 50 км/год. Нема про що турбуватись. Та все ж трохи бентежно чути завивання вітрів, після того як звик до повної тиші.
Мені стало неспокійно за Патфайндер. Якщо піщана буря пошкодила його, то я втрачу мій зв’язок із НАСА. За логікою мені нічого було перейматись. Він пробув на поверхні десятки років. Маленька буря ніяк йому не зашкодить.
Коли я вийду назовні, то переконаюсь, що Патфайндер гарно працює, а потім візьмусь до кропіткої, нудної роботи дня.
Так, з кожним піщаним штормом приходить неминуче Прибирання сонячних стільників. Почесна традиція для щирих марсіян, як я. Це нагадує мені моє дитинство у Чикаґо, де я мав прибирати сніг. Маю дякувати моєму батькові, він ніколи не стверджував, що це загартує мою вдачу чи чи навчить цінувати важку працю.
- Снігоприбиральна машина дорога, - казав він. - А ти безплатний.
Якось я поскаржився нені.
- Не будь слабаком, - відказала вона.
Ще одна новина - лишилось сім днів до збирання врожаю, а я все ще не підготувався. Спочатку мені потрібно зробити мотику. Ще потрібно зробити ззовні комору для картоплі. Не можна просто насипати її купою назовні. Перший сильний шторм створить Велику марсіянську міграцію картоплі.
Хай там як, усе це має почекати. У мене цілий день справ. Після розчищення сонячних стільників я маю перевірити увесь сонячний масив, щоб переконатись, що шторм не пошкодив його. Відтак потрібно зробити те саме з ровером.
Ліпше скоріше починати.
Повітряний шлюз 1 поволі знизив тиск до 1/90 атмосфери. Уотні, одягнений у скафандр для ПЧД, чекав завершення декомпресії. Він робив це буквально сотні разів. Будь-які сумніви, які він міг мати у Сол 1, давно минули. Тепер це був просто нудний клопіт перед виходом на поверхню.
Коли зниження тиску продовжувалось, атмосфера Габу тисла на повітряний шлюз, і АЛ102 розтягнувся востаннє.
119 Сола Габ отримав тріщину.
Початковий розрив був менше ніж 1 міліметр. Перепендикулярні вуглецеві волокна мали запобігти збільшенню розриву. Та безкінечні навантаження розтягнули прямовисні волокна та послабили поземні до міри, коли ті вже не виконували свої функції.
Уся сила атмосфери Габу кинулася у тріщину. За десяті частки секунди розрив був уже метр завдовжки, сягаючи вздовж ущільнувального межі. Він поширився по усьому околу доки не натрапив на свою початкову точку. Повітряний шлюз більше не торкався Габу.
Коли Габ вибухнув, нестримуваний тиск жорстоко виштовхнув повітряний шлюзу як гарматне ядро. Усередині здивованого Уотні силою вихлопу притисло до задніх дверей повітряного шлюзу.
Повітряний шлюз пролетів 40 метрів поки упав на землю. Уотні, ще не отямившись від попереднього удару, вдарився обличчям об передні двері.
Видовий щит прийняв на себе поштовх, захисне скло потрощилось на сотні маленьких кубиків. Голова вдарилась об внутрішню поверхню шолома, від чого він знепритомнів.
Шлюз прокотився поверхнею ще 15 метрів. Товста підкладка у скафандрі Уотні вберегла його від перелому кісток. Він намагався зрозуміти, що коїться, але був заледве притомним.
Нарешті припинивши кочення, шлюз лишився лежати на боці у хмарі пилюки.
Уотні, лежачи горілиць, безтямно дивився вгору крізь отвір у захисному щиті шолому. З рани на чолі по обличчю цибеніла кров.
Збираючи до купи думки, він оволодів собою. Звернувши на бік голову, подивився крізь вікно задніх дверей. Поодаль брався зморшками Габ, який здувся, а перед ним лежало поле засіяне уламками.
Відтак до його вух долинуло шипіння. Уважно прислухаючись, він зрозумів, що це лине не від його скафандра. У повітряному шлюзі завбільшки як телефонна будка десь була маленька дірочка, яка випускала повітря.
Він зосереджено прислухався до шипіння. Потім обмацав розбитий видовий щит. Потім знову глянув крізь вікно.
- Та ви з біса знущаєтесь з мене? - сказав він.
Розділ 14
Аудіо журнал: Сол 119 (1)
Запис:
Знаєте що?! До дідька все! До біса цей шлюз, до біса Габ, до біса цю планету!
Справді, досить вже! Мені достатньо! Повітря мені вистачить на кілька хвилин, і сто чортів мені у пельку, якщо витрачу їх на гру з Марсом по його правилах. Мені настільки він остогид, що зараз знудить!
Лишається просто сидіти тут. Повітря небавом витече, і я помру.
Мені досить. Більше ніяких надій, ніяких самооблуд та ніякого винахідництва. Наївся під горло.