- На супутники сигнал не надходить.
Мітч подивився вперед на головний екран. Той був чорним з великим написом білими буквами “ВТРАТА СИГНАЛУ”.
- Польоте, - почувся голос із радіо. - Есмінець США Стоктон доповідає про уламки, що падають з неба. Координати відповідають останньому положенню Айріса.
Мітч обхопив голову руками.
- Зрозумів, - сказав він.
Відтак він вимовив слова, які кожен Керівник польоту надіється ніколи не сказати:
- НК, Політ. Замкнути двері.
Це був сигнал для початку процедури після провального пуску.
Теді спостерігав за Центром керівництва місією з оглядової кімнати для поважних гостей. Він зробив глибокий вдих, а потім видих. Він пригнічено глянув на синю теку, у якій була привітальна промова з нагоди відмінного запуску. Поклавши її у портфель, він дістав червону теку з іншою промовою.
Венкат сидів у своєму темному кабінеті. Він не вирішував сидіти у темряві. Просто він так довго був занурений у власні думки, що досидівся до темряви.
Задзвонив стільниковий телефон. Знову його дружина. Звісно, вона переймається щодо нього. Він дав увімкнутись голосовій пошті. Він просто не міг говорити з нею. Ні з ким не міг.
Від комп’ютера почувся легкий дзвоник. Глянувши, він побачив е-лист з ЛРР. Перенаправлене повідомлення з Патфайндера:
[16:03] Уотні: Як пройшов зліт?
Розділ 16
Мартінезе.
Доктор Шілдс каже, що я маю писати особисті повідомлення до кожного із команди. Вона каже, що це збереже мій зв’язок з людством. Гадаю, це бздура. Але це наказ.
З тобою можу бути відкритий.
Якщо я помру, я прошу тебе провідати моїх батьків. Вони захочуть послухати про наше перебування на Марсі від учасника. Мені потрбіно, щоб ти це зробив.
Буде не легко говорити з парою про їхнього померлого сина. Це велика послуга - тому я і прошу тебе. Я би сказав, що ти мій найкращий друг та подібне, та це буде по ґейськи.
Я не відступаю. Лише планую для усіх завершень. Не більше.
Ґуо Мінг, директор Китайського національного космічного керівництва, перевіряв величезний набір паперів на своєму столі. Раніше, коли Китай хотів запустити ракету, вони просто запускали її. Тепер, вони були змушені міжнародними угодами спочатку попереджати інші нації.
Ця вимога, подумки відзначив Ґуо Мінг, не накладалась на Сполучені Штати. Якщо чесно, американці публічно оголошували про свої заплановані запуски доволі заздалегідь, тому це приводило до того ж.
Він ішов по тонкій межі заповнюючи форму: повідомити дату запуску та шлях польоту, роблячи усе можливе, щоб не “розкрити державну таємницю”.
Він пирхнув через останню вимогу.
- Сміховиння, - пробурмотів він.
Таіянг Шен не мав стратегічної або військової цінності. Це був непілотований зонд, що мав пробути на Земній орбіті менше двох днів. Відтак він би попрямував на сонячну орбіту між Меркурієм та Венерою. Він буде першим китайським геліологічним зондо на сонячній орбіті.
Та все ж Державна Рада наполягала, щоб усі запуски були овиті таємницею. Навіть якщо нема чого ховати. Таким робом інші нації не зможуть зробити висновок із міри закритості, який запуск пов’язаний із секретними вантажами.
Стукіт у двері відволік його від роботи з паперами.
- Зайдіть, - сказав Ґуо Мінг, радий перерві.
- Добрий вечір, пане, - сказав заступник директора Жу Тао.
- З поверненням, Тао.
- Дякую, пане. Радий бути знов у Бейджині.
- Як справи у Джиуквані? - спитав Ґуо Мінг. Не надто зимно сподіваюсь? Ніколи не зрозумію, чому наш пусковий комплекс розташували посеред пустелі Ґобі.
- Було зимно, але стерпно, - сказав Жу Тао.
- А як ідуть підготовки до запуску?
- Я щасливий звітувати, що вони йдуть за розкладом.
- Відмінно, - Ґуо Мінг усміхнувся.
Жу Тао тихо сидів й дивився на свого начальника.
Ґуо Мінг знову вичікувально глянув на нього, але Жу Тао ні підводився, щоб йти геть, ні говорив нічого далі.
- Щось іще, Тао? - спитав Ґуо Мінг.
- М-м-м… - почав Жу Тао. - Певно, ви чули про зонд Айріс?
- Так, чув, - Ґуо спохмурнів. - Жахлива ситуація. Той бідолаха помре від голоду.
- Можливо, - сказав Жу Тао. - Можливо ні.
Ґуо Мінг відхилився на спинку фотеля.
- Що ти хочеш сказати?
- Я про прискорювач Таіянг Шен, пане. Наші інженери перевірили числа, і він має достатньо палива для досягнення орбіти для спуску на Марс. Він може бути там за 419 днів.
- Ти жартуєш?
- Ви пам’ятаєте, щоб я колись жартував, пане?