- Гаразд, ми знову тут, - сказав Брюс до зібраних разом керівників ЛРР. - Ви усі чули про Таіянг Шен, отже знаєте, що наші друзі в Китаї дали нам ще один шанс. Але цього разу, це буде важче. Таіянг Шен буде готовий через 28 днів. Якщо він злетить вчасно, наш вантаж дістанеться до Марса на 624-й Сол, це шість тижнів після очікуваного закінчення їжі для Уотні. НАСА вже працює над розтягуванням його запасів. Ми увійшли в історію, закінчивши Айріс за шістдесят три дні. Тепер ми маємо зробити це за двадцять вісім.
Він глянув через стіл на обличчя з недовірливим виразами.
- Наріде, - сказав він. - Це буде найбільш “жебрацький” космічний човен за всю історію. Є лише один спосіб закінчити так швидко - без посадкової системи.
- Даруй, що? - затинаючись спитав Джек Тревор.
Брюс кивнув.
- Ти правильно мене почув. Без посадкової системи. Нам знадобиться навігація для корегувань курсу протягом польоту. Та коли він досягне Марса, він розіб’ється.
- Це дурість! - сказав Джек. - Коли він вдариться, швидкість буде просто божевільна!
- Ага, - сказав Брюс. - При найсприятливішому атмосферному впливі він удариться на швидкості 300 метрів на секунду.
- Яка ж користь для Уотні від розтрощеного зонда? - спитав Джек.
- Якщо їжа не згорить на шляху вниз, Уотні зможе їсти її. - пояснив Брюс.
Повернувшись до білої дошки, він почав креслити загальний організаційний графік.
- Мені потрібні дві команди, - почав він. - Команда 1 зробить зовнішню оболонку, систему навігації та рушії. Все що нам треба, це щоб він дістався до Марса. Мені потрібна найбезпечніша із усіх можливих систем. Найкращим буде аерозольне ракетне пальне. Потужне радіо, щоб ми могли спілкуватись з ним, та стандартне навігаційне супутников ПЗ. Команда 2 матиме справу з корисним вантажем. Вони мають знайти спосіб зберегти їжу в момент удару. Якщо білкові палички вдаряться у пісок на швидкості 300 м/с, вони створять багатий на білок пісок. Нам треба, щоб після удару палички були їстівними. Ми можемо підняти 941 кг. Щонаймене 300 з них мають бути їжею. Вперед мізкувати.
- Е-е, докторе Капур? - сказав Річ, просовуючи голову у кабінет Венката. - У вас є хвилинка?
Венкат жестом запросив його зайти.
- Ви?..
- Річ. Річ Пьорнел, - сказав той, човгаючи у кабінет з копицею переплутаних паперів у руках. - З астродинаміки.
- Приємно зазнайомитись, - сказав Венкат. - Чим можу допомогти , Річе?
- Я тут недавно натрапив на дещо. Витратив на це багато часу, - він кинув папери на Венкатовий стіл. - Дайте-но знайти загальний опис...
Венкат безпорадно лупав на свій стіл - колись чистий, а тепер захаращений купою роздруківок.
- Ось він! - вигукнув переможно Річ хапаючись за папірець. Потім вираз його обличчя став сумним. - Ні, це не він.
- Річе, - сказав Венкат. - Можливо ти мені просто скажеш у чому суть?
Річ подивився на паперовий безлад і зітхнув.
- Але ж я мав таки гарний опис…
- Опис чого?
- Рятунку Уотні.
- Він вже у процесі, - сказав Венкат. - Це відчайдушна спроба, але…
- Ви про Таіянг Шен? - пирхнув Річ. - Це не спрацює. Ви не зробите марсіянський зонд за місяць.
- Ми добряче докладемо зусиль, - сказав Венкат з нотою роздратування у голосі.
- О, даруйте, я дратую? - спитав Річ. - Я не дуже ладнаю з людьми. Іноді я дратую. Було б добре, щоб люди просто говорили мені про це. Хай там як, Таіянг Шен дуже важливий. Насправді моя ідея не спрацює без нього. Але марсіянський зонд? Припиніть.
- Гаразд, - сказав Венкат. - Яка у тебе ідея?
Річ схопив папірець зі столу.
- Ось він!
Він передав його Венкату з дитячою усмішкою.
Венкат узяв опис й ковзнув по ньому поглядом. Що далі він читав, то ширше розплющувались його очі.
- Ти впевнений у цьому?
- Цілком! - Річ промінився.
- Ти ще комусь розказував?
- Кому б я міг розказати?
- Не знаю, - сказав Венкат. - Друзям?
- У мене немає жодного.
- Гаразд, тримай це під капелюхом, - сказав Венкат.
- Я не ношу капелюха.
- Це просто вислів.
- Справді? - сказав Річ. - Дурний вислів.
- Річе, ти дратуєш.
- А-а. Дякую.
Фоґеле.
Бути твоїм дублером має свої вади.
Мабуть НАСА вирішило, що ботаніка й хімія подібні, бо обидві мають букву “і”. Так чи ні, врешті я став запасним хіміком.
Пам’ятаєш, як вони змусили тебе витратити день на поясненні мені твоїх експериментів? Це було в середині жвавих тренувань перед місією. Можливо ти вже забув.
Ти почав моє тренування з покупки пива. На сніданок. Німці - чудові.