Закінчивши свою працю на день, він нарешті мав час прочитати е-листи.
Сортуючи повідомлення, які НАСА прийняло вартими передачі, він читав найцікавіші першими та, якщо потрібно, відповідав. Його відповіді записувались в архів, після чого мали бути передані на Землю у спільному пакунку у виконанні Джогансен.
Увагу привернуло повідомлення від його дружини. Заголовок був Unsere kinder (“наші діти”), у якому не було нічого окрім прикріпленого зображення. Він звів брову. Відразу кілька речей були дивними. По-перше, “kinder” має бути з великої літери. Гелена, вчителька правопису у Бремені, малоімовірно могла зробити таку помилку. Також між собою вони ласкаво звали своїх дітей Die Affen. (прим.п., нім. мавпи)
Спробувавши відкрити зображення, він побачив повідомлення про те, що файл не можливо прочитати.
Він зійшов вузьким коридором. Кімнати команди біля зовнішнього корпусу корабля. що постійно обертався, для максимальної імітації сили тяжіння. Двері Джогансен були відчиненими, як завжди.
- Джогансен. Добрий вечір, - сказав Фоґель. У команди був однаковий розклад сну, а це був майже час відбою.
- О, привіт, - сказала Джогансен, виглядаючи з-за комп’ютера.
- У мене комп’ютерна проблема, - пояснив Фоґель. - Хотів спитати, чи можеш ти допомогти.
- Звісно, - сказала вона.
- Нині твій особистий час, - сказав Фоґель. - Можливо завтра, коли ти чергуватимеш, буде ліпше?
- Можна і зараз, - сказала вона. - Що трапилось?
- Тут файл. Зображення, але мій комп’ютер не може його переглянути.
- Де цей файл?, - спитала вона, друкуючи на клавіатурі.
- Він у моєму відкритому просторі. Ім’я - “kinder.jpg”.
- Погляньмо, - сказала вона.
Її пальці пурхали над клавіатурою, а віконця на екрані відкривались й закривались.
- Це точно вада заголовку, - сказала вона. - Мабуть пошматувало при завантаженні. Дай-но гляну у гекс редакторі, з’ясуємо, чи можна взагалі щось витягти...
За хвильку вона сказала:
- Це не jpg. Це неформатований ASCII текстовий файл. Схоже… ну, я не знаю, що це. Виглядає як купа математичних формул. - Вона кивнула на екран. - Щось із цього видається тобі зрозумілим?
Фоґель нахилився вдивляючись у текст.
- Ja, - сказав він. - Це курс маневру Гермеса. Тут сказано, що назва “Маневр Річа Пьорнела”.
- Що це? - спитала Джогансен.
- Я не чув про такий маневр, - він глянув на таблиці. - Це складно… дуже складно...
Він завмер.
- Сол 549?! - вигукнув він. - Mein Gott!
Команда Гермеса насолоджувалась своїм коротким особистим часом у відділенні, яке вони називали Рек. (прим.п., від англ. Recreation) У ньому був лише стіл та заледве місця, щоб шестеро могли сидіти, його потреба у силі тяжіння вважалась найменшою. При своєму положенні у середині корабля, воно отримувало усього 0,2g.
Та все ж цього вистачило, щоб тримати усіх на своїх місцях, коли вони заклякли після повідомлення Фоґеля.
- … а потім місія закінчилася б перехопленням Землі через 211 днів, - закінчив він.
- Дякую, Фоґеле, - сказала Ллюїс. Вона уже чула це пояснення, коли Фоґель прийшов до неї, але Джогансен, Мартінез та Бек чули це вперше. Вона дала їм час перетравити.
- Це справді спрацює? - спитав Мартінез.
- Ja, - кивнув Фоґель. - Я перевірив числа. Усі вони збігаються. Це блискучий курс. Неймовірний.
- Як він злетить з Марса? - спитав Мартінез.
Ллюїс нахилилась вперед.
- У повідомленні ще дещо було, - почала вона. - Маневр був лише частиною загальної ідеї, за якою НАСА мало врятувати Уотні. Нам потрібно підхопити запаси біля Землі, а він мав би дістатись МЗЧ Аресу 4.
- А чого тут все оце “плащ та шпага”? - спитав Бек.
- Згідно з повідомленням, - пояснила Ллюїм. - НАСА відкинуло цю ідею. Вони надають перевагу великому ризикові для Уотні ніж малому ризикові для усіх нас. Хто б не просунув це у пошту Фоґеля, він точно не погодився з НАСА.
- Отже, - сказав Мартінез. - Ми говоримо про відверту непокору рішенню НАСА?
- Так, - підтвердила Ллюїс. - Саме про це ми і говоримо. Якщо зробимо маневр, їм доведеться вислати корабель з припасами, інакше ми загинемо. У нас є можливість змусити їх діяти.
- І ми це зробимо? - спитала Джогансен.
Вони всі подивились на Ллюїс.
- Не брехатиму, - сказала вона. - Я достобіса хочу зробити це. Але уе не звичайне рішення. Це дещо, що НАСА навмисно відкинуло. Ми говоримо про заколот. А такими словами я не розкидуюсь.
Вона підвелась й повільно рушила околяса столу.