О 12:00 я зробив перерву. Вернувся у Габ, насолодився гарним обідом та пограв у шахи з комп’ютером (він мене побив). Відтак знов надвір робити ПЧД решти дня.
О 13:00 і стався мій крах, хоча я ще не усвідомлював цього у той момент.
Найгірші моменти життя наближаються з деякими дрібницями попереду. Невеличка припухлість на боці, котрої там раніше не було. Два винних бокали у мийці, які ти бачиш повернувшись додому до дружини. Щоразу, коли чуєте “Ми перериваємо нашу програму...”
Для мене це була відмова дриля запускатись.
Лише три хвилини тому він чудово працював. Я закінчив свердлити дірку й відставив дриль, щоб він охолонув. Все як завжди.
Але коди я спробував повернутись до роботи, він не запрацював. Навіть не засвітилась жарівка індикації електрики.
Я не злякався. Якщо він зламався, у мене був інший дриль. Знадобилось би кілька годин, щоб під’єднати до нього дроти, та це не важко.
Жарівка, яка не засвітилась, можливо означала, що щось трапилось з електро лінією. Глянувши у Габ через віконце у повітряному шлюзі, побачив, що у ньому світло горить. Отже це не якась загальна проблема з енергією. Перевірив мої нові запобіжники й майже не засумнівався, що вони перегоріли.
Припускаю, дриль отримав трохи завелику силу струму. Не велике діло. Я змінив запобіжники й повернувся до роботи. Дриль запрацював, а я міг знову робити дірки.
Наче не велике діло, так? Саме так я думав у той момент.
Я закінчив день о 17:00 зробивши 131 дірку. Не так добре, як учора, але я змарнував час на лагодження дриля.
Я звітував про свій поступ.
[17:08] Уотні: 131 дірка сьогодні. Разом 488. Невеличка проблема з дрилем, перегоріли запобіжники. Можливо у ньому сталось коротке замикання, мабуть у точці під’єднання електро дротів. Можливо перероблю це.
Земля нині віддалена від Марсу на 18 світлових хвилин. Звичайно, НАСА відповідало в межах 25 хвилин. Але цього разу відповідь не прийшла. Пам’ятаєте, що я здійснюю усі свої перемовини з Ровера 2, котрий передає усе через Патфайндер. Я не можу просто відпочивати у Габі. чекаючи на відповідь. Я мушу лишатись у ровері доки вони не дадуть відповідь на повідомлення.
[17:38] Уотні: Не отримав відповіді. Останнє повідомлення відіслав 30 хвилин тому. Будь ласка, підтвердьте отримання.
Я прождав ще 30 хвилин. Все одно без відповіді. Почався зароджуватись страх.
Тоді, коли Бригада Ботанів з ЛРР хакнула ровер та Патфайндер, щоб він став смс-машиною жебрака, вони надіслали мені список підказок для вирішення проблем. Я виконав першу вказівку:
[18:09] Уотні: system_command: STATUS
[18:09] СИСТЕМА: Останнє повідомлення відправлено 00г31хв тому. Останню відповідь отримано 26г17хв тому. Останню ping-відповідь від зонда отримано 04г24хв тому. УВАГА: 52 ping-запитів без відповіді.
Патфайндер більше не говорив з ровером. Він припинив відповідати на пінґи 4 години й 24 хвилини тому. Швидкий розрахунок підказав, що це було близько 13:30 сьогодні.
Саме тоді помер дриль.
Я намагався не панікувати. Документ для виправлення проблем мав список того, що треба перевірити, якщо втрачено зв’язок. Вони такі (по черзі):
1. Впевніться, що Патфайндер під’єднаний до електроструму.
2. Перезавантажте ровера.
3. Перезавантажте Патфайндер шляхом від’єднання/під’єднання електрики.
4. Установіть програмне забезбечення ровера для зв’язку на комп’ютер іншого ровера, спробуйте з нього.
5. Якщо обидва ровери не працюють, скоріш за все проблема у Патфайндері. Прочистіть Патфайндер від марсіянського пилу.
6. Викладіть камінням повідомлення кодом Морзе, вказавши речі, які спробували зробити. Проблема може бути виправною через дистанційне оновлення Патфайндера.
Я дійшов лише до кроку 1. Я перевірив з’єднання Патфайндера й побачив, що негативний контакт не під’єднаний.
Я дуже зрадів! Яке полегшення! З усмішкою на обличчі я дістав свій електронний набір й приготувався перепід’єднати дріт. Я витяг його з зонду, щоб добре очистити (наскільки це можливо у рукавичках скафандра) і побачив дещо дивне. Ізоляція була розплавлена.
Я обміркував цю новину. Розплавлена ізоляція звичайно означає коротке замикання. Через дріт пройшов сильніший струм, ніж той міг витримати. Але гола частина дроту не була чорною чи хоч потемнілою, а ізоляція позитивного контакта взагалі не розплавилась.
Відтак, одна за одною, жахливі факти марсіянської дійсності вийшли на сцену. Дріт не міг бути обпаленим чи закопченим. Це результат окиснення. А у повітрі немає кисню. Врешті схоже було таки коротке замикання. Але якщо позитивний контакт не пошкоджено, електрика мала надійти звідкись з іншого джерела...