Ярослав Пастернак, відтворюючи загальну думку, пише, що слов'яни вийшли на історичну сцену в VI столітті. Вивчення та аналіз творів згаданих вище давніх авторів привів мене до глибокого переконання: слов'яни, а точніше, праукраїнці, вийшли на ту сцену не пізніше III ст., створили у той час потужне військово-політичне об'єднання, а в ІV-V ст. — імперію, знану в історії як "імперія гунів", яка була значно могутнішою, ніж Русь п'ять століть пізніше. Отже наша Княжа доба має починатися не з IX, а з IV століття.
Концепція, що гуни — кочові азійські орди, має своїм джерелом непорозуміння та плутанину, яка присутня в писаннях тогочасних авторів, що не дивно, вони часто користувалися чутками і не могли перевірити отримувану інформацію. Не можна також скидати з рахунку спосіб мислення людей того часу, що жили в уявному оточені нечистих сил та духів. На жаль, не всі тогочасні письменники та сучасні історики були такими, як Геродот, що, отримавши повідомлення, яке суперечило здоровому глузду, писав: "але я в це не вірю". Західноєвропейські, головним чином германські, дослідники "творчо розвинули" ту неперевірену інформацію і зліпили з європейського, як на той час висококультурного народу, кочового азійського монстра. Немає сумніву, германці створили потужну історичну наукову школу, вплив якої тяжів над слов'янськими дослідниками, внаслідок чого вони в значній мірі перейняли німецький"підхід до своїх проблем. Та горе народу, історію якого пишуть чужинці. Спотворене і упереджене зображення слов'ян в німецькій історіографії має бути темою окремого дослідження, я ж накидаю лише окремі штрихи, навіть не контури.
Скажу відверто, германці мені подобаються, бо це народ, що поважає себе. Якщо вони не вважають себе пупом Землі, то пупом Європи напевно. Так, наприклад, індоєвропейську групу народів вони називають індогерманською, підкреслюючи цим, що європейські народи, мовляв, походять від них. Таким чином, греки, що створили високу культуру за тисячу років до того, як тодішній цивілізований світ взагалі узнав про існування германців, які у той час сиділи в лісових хащах та багнищах навколо Балтицького моря,пішли від германців. Римляни, що вперше зіткнулися з германцями після того, як створили свою імперію, заволодівши половиною тодішнього відомого їм світу, також немов би походять від них.
Стосовно слов'ян німецькі дослідники вважали, що вони не можуть бути творцями культури та створювати власні держави, отже, якщо створилися держави під назвою Скіфія чи Русь, та ще й могутні, то це зробили якісь приходьки, вони ж дали їм і назви. Впевнений, німецьких вчених турбувало також, що за часів Руси багато простих русинів вміли читати й писати, в той час як деякі германські імператори та князі були малограмотні або й зовсім не грамотні. Деякі з німецьких вчених навіть писали, що слов'яни не європейці й прийшли сюди чи то з Азії, чи то з Кавказу. Доводилось мені проглядати прекрасний "Зтимологический словарь русского языка" М.Фасмера. Майже всі слова слов'янської мови цей поважний вчений виводить з грецької, латинської, тюркської або германської мов. Якщо повірити йому, то до знайомства з цими народами слов'яни спілкувалися на мигах.
Я не маю можливости розбиратися, чому у германців склалося про слов'ян таке уявлення.,На мій погляд, справа в наступному. Сучасна політична та етнічна карта Європи має своїм наслідком події, що відбувалися у першому тисячолітті після Р.Х., десь 1700-1400 років тому. У той час в Європі "правили бал" головним чином три етноси: греко-римляни, що створили Римсько-Візантійську імперію; германські племена; слов'янські племена. Рух германців та слов'ян повалив Західну Римську імперію, ослабив Східну Римську імперію (Візантію) та змінив її етнічний склад. Германці були войовничішими і жорстокішими, тому часто отримували тимчасові переваги, які не могли закріпити; слов'яни -культурнішими і людянішими, внаслідок чого їхні часто не дуже гучні перемоги закріпилися на віки. Щоб не бути голослівним, я наведу останній, найвагоміший доказ — по кінцевому результату.
В першому столітті до Р.Х. германські племена обсідали Скандинавію та приблизно сучасну Німеччину (можливо, за винятком невеликої південної частини), а слов'яни - вузьку смугу лісостепу приблизно від правобережжя середнього Дніпра до Вісли. А тепер подивіться на сучасну етнічну карту Європи. Але не дивіться на схід від Дніпра. Боротьба точилася за землі західніше лінії Вісла-Дністер. Здобутки германців менш ніж скромні: були германізовані кельти на півдні Німеччини, частково на землях Гельвеції (сучасна Швейцарія) та, •Австрії. І це при тому, що германці значний час панували як завойовники в Італії, Галії (Франції"), Іспанії, Паннонії (сучасна Угорщина), на півдні України і навіть в Північній Африці. Але скрізь врешті-решт вони були або витіснені, або асимільовані місцевим населенням.