Нарештi це йому набридло. Вiн сто разiв перечитав написане, поки нарештi зрозумiв, що вся ця маячня - тiльки заради того, аби знов побачити ту жiнку, що так спокiйно лишила його спати у своєму крiслi. Чи то був прояв повної довiри, чи презирство до плебея, а можливо, й збайдужiння до всього?
«Рибка бананка! - раптом спало на думку Стасо вi. - Ось вона хто - селiнджерiвська рибка бананка, що об’їлася у пiдводнiй печерi i тепер не може вислиз нути назовнi! Вона хоче бути вiльною, мовляв, «такою, як ранiше», а хiба це можливо у такiй «упакованiй» квартирцi i з купою службових обов’язкiв?»
Стас запалив сiрника й пiднiс до паперу. Вогонь одразу проковтнув зiбганий папiрець.
«Рибка бананка…» - знов подумав Стас.
ТРЕТІЙ ЛІРИЧНИЙ ВІДСТУП
Я припаркувала машину за квартал до будинку, дiстала з баґажника два поліетиле нові пакети з вапном. Ступаючи якомога ґрацiйнiше, попрямувала до чотирнад цятиповерхiвки. Ситуацiя мене не гнiтила. Навпаки - що довше тягнулася ця iсто рiя з трупом, то краще й веселiше ставало на душi.
Стiльки рокiв я крок за кроком йшла до цiєї мети. I тепер, коли усе сталося, я ще не до кiнця могла це осягнути. Менi потрiбні були час i важка праця, аби вiдчути, що це вже справжнiй кiнець…
Я нiкого не знала в цьому будинку. Вiн був приват ний, майже усi квартири винаймали випадковi люди.
Нижнi поверхи були ще порожнi. Вже два роки я акуратно оплачувала невелике помешкання на п’ятому поверсi, iнодi лишалася тут ночувати, у напiвпорожнiй кiмнатi на мотузцi розвiшувала свої сукнi.
Я вiдiмкнула дверi, вони були зачиненi лише на клямку, - i сто разiв прокляла себе за неуважнiсть.
Вiд ейфорiї я, мабуть, я втратила відчуття небезпеки.
Посеред кiмнати лежав великий холодильник фiрми «Норд». Поставивши пакети на пiдлогу, я сiла на його прохолодні дверцята. Взагалi то, нерви у мене мiцнi.
Але перед тим, як вiдчинити холодильник, я обмiр кувала, як усе робитиму. Мабуть, у такiй спецi вона вже почала розкладатися… Видовище не з приємних!
Менi хотiлося, щоб вона помирала довго, зi смаком. Так, як жила. Менi навiть було прикро, що отрута подiяла так миттєво й, мабуть, безболiсно. Але те, що я приготувала для її прекрасного, вишуканого тiла, вжахне її душу, яка витає десь поруч. Не може не витати.
Я рiшуче вiдчинила дверцята холодильника. У ньому було… порожньо.
Тiльки тепер я помiтила, що на мотузцi серед моїх речей висить її розрiзаний бiлий костюм. А моя блакитна сукня - зникла…
День сьомийДо свого вiд’їзду на кiнофестиваль Вiра хотiла зробити якомога бiльше i то му, вiдімкнувши телефон, усi вихiднi просидiла вдома за комп’ютером.
Тiльки одного разу вийшла по хлiб та молоко. Вона вирiшила звiльнити собi час на тому тижнi, щоб зустрiтися з лiкарем. У головi був повний туман, але Вiра змусила себе написати кiлька iнфор мацiй та розшифрувала iнтерв’ю з вiдомим режисером. Її нiхто не вiдволiкав - Альбик вiдбув у чергове вiдрядження. Поволi втягуючись у роботу, Вiра забула тривоги минулого тижня. Працюючи над матерiалом, вона завжди почувала себе щасливою людиною i знала, що пiсля виходу статтi на неї чекає неабиякий резонанс. Так було вже не раз. I майже щоразу Вiра отримувала черговий додаток до зарплати.
У понедiлок о сьомiй ранку Вiра ввiмкнула теле фон, прийняла душ, скинула на дискету тексти i поча ла збиратися на роботу, одним оком позираючи на екран телевiзора. Блок ранкових новин по рiзних кана лах - це було її обов’язкове ранкове «меню». Пiсля «Вiстей» почався повтор нiчної десятихвилинної кримiнальної iнформацiї «Що трапилося?»
Пiсля перших двох трьох повiдомлень про пограбу вання та автопригоди пiшли сюжети про самогубства.
З перших кадрiв Вiра упiзнала будинок Алiни…
Вона вiдкинула косметичний олiвець, яким пiдмальовувала брови, i вп’ялась очима в екран.
- Учора ввечерi в будинку по вулицi Рабiндраната Тагора було знайдено труп молодої жiнки, - скоромовкою розповiдав молоденький репортер. - Почувши неприємний запах з квартири номер 67, сусiди викликали оперативну групу…
У Вiри запаморочилося в головi, та вона змусила себе дивитись, як камера, не зважаючи на нерви пере сiчних громадян, ковзала по майже невпiзнаваному тiлу Алiни, як люди у синiх халатах запаковують його у поліетиленовий мiшок i виносять на сходи.
- За попереднiми даними, - продовжував репортер, - смерть настала кiлька днiв тому. Молода жiнка покiнчила життя самогубством на ґрунтi особистої драми.