«Подружнє лiжко», а зрештою, все виглядало бруталь нiше - «До стiйла!» «До годiвницi!», «На мiсце!».
Влада над жiнками не тiшила самолюбства. Справж ню владу могли дати тiльки грошi. I вiн обирав жiнок заможних, здатних оплатити його послуги не лише своєю пристрастю. У Лiлi були не тiльки грошi - вона була сильною. Вона потягнула Анатолiя, як маґнiт, що тягне легенький заiржавлений цвяшок. Згодом ця си ла почала дратувати його не менше, нiж безвольнiсть і хвороблива безпораднiсть Ольги. Вiн навiть не встиг отямитись, як опинився у величезному лiжку кiшечки Зарiни, на прохолодних i дуже дорогих шовкових простирадлах кольору вранiшнього неба…
Чи не вперше Зарiна вiдчувала себе переможницею.
Вона обдурювала ту жінку, яка колись перевернула усе її життя, вона знущалася з неї. Заздрiсть вiдсту пила. Зарiна пишалася собою й вiдчувала, що її мета ще нiколи не була такою близькою.
Вона купувала коханцю краватки зi шкiри рожевого пiтона, попередньо завороживши їх «на кохання» у знайомої чаклунки.
* * *- Господи, коли ж це усе скiнчиться? - зiтхнула Зарiна, застiбаючи ремiнь безпеки. Форд на великiй швидкостi мчав шосейкою.
- Зрозумiй мене, я не можу кинути її напризво ляще, - сказав Анатолiй. - Торiк померли її батьки - хто про неї подбає?..
- Я не про Ольгу. А про нашi стосунки. Менi набридло ховатися й брехати. Менi здається, що Лiлi все про нас знає. Я її боюся i завжди боялася, ще з ди тинства. А тут ще цi подiї… Знаєш, який у нас в аґентствi ходить жарт? «Хто наступний?»
- У тебе, Рiночко, просто здають нерви. А що ми можемо зробити?
- Дещо можемо…
- Наприклад?
- Дивися пильнiше на дорогу. Доїдемо до мене - поговоримо.
- Але ж ми не балакати їдемо! Я так скучив за тобою…
- А менi треба серйозно поговорити. Тим більше, є про що. Я хочу кинути все i поїхати кудись… У Париж, на Канари, на Ямайку, свiт за очi!
- Знаєш, скiльки це коштуватиме? Можливо, на дорогу в один бiк у мене на нас двох вистачить, а що далi?
- А далi… Це мiй клопiт. Саме про це я й хочу пого ворити.
- Хочеш - поговоримо!
За пiвгодини авто пiд’їхало до Зарiниного будинку.
Виходячи, вона пильно розгледілася навкруги - їй завжди здавалося, що за нею стежать чиїсь очi. Це почалося дуже давно. Спочатку то були старечi прозорi, майже бiлi, зiницi, що переслiдували Зарiну повсюди. Потiм тi ж очi перетворилися на молодi, зухвалi, зверхнi й рiзнобарвнi. Вона все життя боролася з цим поглядом як могла. I саме зараз, коли при нiй був Анатолiй, вона розумiла, що наближається розв’язка усiх її страхiв.
Коханцi увiйшли в квартиру.
- Ти щось хотiла сказати? - запитав Анатолiй.
- О… А менi здалося, що розмови зараз для тебе - на другому плані! - Зарiна любила iнодi подратувати його. Тодi вона вiдчувала себе на мiсцi Лiлi, була впевнена, що Анатолiй потребує саме такого обход ження, й любила його подражнити. - А ось нiчого я тобi й не скажу!
- Ти зараз говориш, як вона! Припини! Або я пiду!
- Не пiдеш, любий. Тобi нема куди йти, хiба до тої стерви. Але знай, це буде твоєю найбiльшою помил кою. Твоя «чарiвна паличка» - це я!
- Не говори загадками! - почав дратуватися Анатолiй. - Я не дозволю й тобi керувати мною. Це було усе життя: спочатку мене купив батько Ольги, потiм Лiлi… Тобi ж я цього не дозволю. Набридло. Та й грошей у тебе не вистачить!
- Ось як ти про мене думаєш, - розлютилася Зарiна. - Я купила тебе давно, одразу, як побачила. А тепер ти мiй. З усiма тельбухами, мiй маленький жиґоло…
- Як ти заговорила… До чого б це? - вiн ледь стри мувався.
- А цього я тобi не скажу, не сподiвайся. Просто будь зi мною, роби те, що я хочу, i побачиш рай небес ний - це я тобi обiцяю!
Анатолiй нервово запалив. Вiн дивився, як Зарiна скидає з себе одяг. У якийсь момент йому здалося, що це - Лiлi.
- Так ти будеш говорити? - ще раз запитав вiн.
Зарiна сiла на край лiжка й пильно дивилася на коханця: чи варто йому щось знати? Краще завжди тримати його бiля себе на гачку. На золотому гачку пристрастей, шаленства й грошей… Вона тремтiла й бажала одного: аби вiн скорiше пiдiйшов до неї, - за мить вона стане його панею, його єдиною володаркою.
А завтра, принаймні пiслязавтра, вона купить квитки до найдальшого кутка свiту i лишить Лiлi з носом. Ось так!