Вiдтодi у нього з’явилася велика мета. Вiн старанно вiдкладав на неї грошi, прискiпливо роздивлявся вiт рини маґазинiв, робив вирiзки з модних жiночих журналiв.
Через рiк вiн уже мiг вiдрiзнити парфуми «Ланком» вiд дешевої польської косметики, знав обсяг своїх гру дей i те, що французька бiлизна краща за вiтчизняну.
Нарештi день здiйснення мрiї настав - у Вовика було зiбрано двiстi доларiв. На той час вiн уже закiнчив училище та звiльнився вiд контролю суворої бабусi.
Найголовнiшим було сповнення давньої мрiї.
Тiльки заради неї вiн і борсався в цьому жорстокому до нього свiтi. Цей день настав. Вовик пiшов витрачати грошi.
Спочатку у вiддiлi жiночої бiлизни вiн купив найдорожчий комплект - вузенькi бiкiнi та гiпюровий бюстгальтер червоного кольору. У вiддiлi косметики придбав грим та парфуми. Сукню й черевички вiн вибирав особливо уважно. Молода продавщиця збилася з нiг, пiдбираючи товар.
- Ваша дiвчина худенька чи повненька? - питала вона.
- Ну… мабуть, така, як я… - червонiв Вовик.
- Тодi вам потрiбний сорок шостий розмiр. А туфлi, мабуть, тридцять шiсть?
- У неї нога завелика… - мурмотiв той.
Нарештi вiн пiдiбрав чорну сукню на тоненьких бретельках i - з великими труднощами - чорнi туфельки тридцять дев’ятого розмiру на високих тонких «шпильках».
Вiн летiв додому як на крилах. Бабуся на той час уже злягла з паралiчем і не виходила зi своєї кiмнати.
Вовику нiхто не заважав. Вiн з благоговiнням виклав свою здобич на трильяж. Вiн перебирав покупки, занурював носа в пахке шмаття й почувався неймовiр но щасливим. Нарештi вiн наважився переодягтись.
Але тут на нього чекали неприємнi несподiванки: бюстгальтер провисав, ноги тремтiли на високих обцасах, i, до того ж, вiн ошаленiв вiд вiдкриття: ноги треба голити, й голити щодня! Помада розповзалася по губах, а «стрiлки» на повiках лiзли аж до скронь…
Два мiсяцi Вовик боровся з прикрощами. Вчився накладати грим, голитися, ходити на каблуках та пiдкладати в бюстгальтер шматки вати. Нарештi вiн досяг результатiв: у люстрi з’явилася досить приваб лива, хоча й трошки дивна панянка.
Другий етап був найстрашнiшим - треба було вивести її на вулицю. Але перемогти цей страх вия вилося справою нелегкою. Тодi Вовик і зателефонував своїй давнiй подрузi - Лiлi. Вiн запросив її до себе, - хотiв перевiрити силу своїх чарiв. До приходу старої знайомої готувався, ніби до першого побачення…
Перше ж запитання Лiлi сповнило його гордiстю.
- Я, мабуть, помилилася квартирою? - сказала вона. - Тут мав мешкати чоловiк на iм’я Володимир, iз бабусею… Ви не пiдкажете…
Потiм вони довго смiялися на кухнi, попиваючи пиво й будуючи плани на майбутнє. Вовик знав, що з Лiлi вiн не пропаде. Того вечора вона потягла його по крамницях i за власнi грошi накупила ще купу необхiдного: штучний бюст з латексу, розкiшну перуку, чудовi колготи з лайкрою, та ще подарувала половину свого величезного гардеробу.
Вони насолоджувалися власними жартами й вiдновленим спiлкуванням. Лiлi запропонувала Вовику роботу, навчила правильно фарбуватися й носити моднi речi. Вiдтодi вони були разом. Нiчнi клуби ґеїв та лесбiйок стали їхнiм улюбленим мiсцем зустрiчей.
Поволi пiд керiвництвом Лiлi та деяких нових зна йомих - артистiв «травестi шоу» - Вовик навчився носити сукнi з великим декольте. Щоправда, штучний бюст iнодi мiг вiдклеїтись у найвiдповiдальнiший момент пiд час танцю, а вiд спеки, траплялося, текла й розмазувалася туш. Найбiльшi прикрощi трапля лися з колготами. Вовик купував найдорожчi, але вони усе одно «пускали стрiлки», i це страшенно дратувало.
У сумочцi завжди лежала пара друга запасних.
Вдома й на роботi вiн не афiшував своїх нахилiв.
Але траплялися й курйози.
Якось, повертаючися з клубу, де вiн ледь вiдбився вiд якогось тлустого й старого ґея, у власному пiд’їздi Вовик зiштовхнувся iз сусiдом, що курив опiвночi на сходах. Той аж присвиснув, проводжаючи розкiшну красуню масним поглядом. А потiм присвиснув удруге, побачивши, що красуня вiдмикає дверi квартири «цього шмаркача» Вовика. Вранцi сусiд уже чатував бiля його дверей.
- Ну ти, старичок, даєш! - вигукнув вiн.
Вовик похолов.
- Такий скромник, - продовжував сусiд, - а таку бабу зняв! Як це тобi вдалося? Подiлися досвiдом, де вони такi водяться?
Вовик зiтхнув з полегшенням i скромно примружив очi.