[1017β] [1] Окрім того, «буття» і «суще» означають у згаданих випадках, з одного боку, те, що є потенційно, з іншого — те, що є в дійсності. Адже ми говоримо про щось, що воно бачить, і тоді, коли воно бачить потенційно і тоді, коли — дійсно; і так само ми говоримо, що щось «знає» і тоді, коли воно може скористатися знанням, і тоді, [5] коли воно ним користується; також «спокійним» ми називаємо як те, що вже перебуває у спокої, так і те, що може перебувати в спокої. І так само у випадку із сутностями. Адже ми говоримо, що Гермес є в цьому камені, і що половина лінії є в лінії, і називаємо хлібом ще не стиглий хліб. Коли ж щось є можливим, а коли — що ні, ми розглянемо в іншому місці[65].
[10] Сутністю називаються і прості тіла, як-от земля, вогонь, вода тощо, і загалом тіла й те, що з них складається: тварини, божественні речі і їх частини. Все це називається сутністю, тому що воно не приписується підмету, а натомість інше приписується йому. В іншому [15] сенсі сутністю називається те, що міститься в цих речах, які не приписуються підмету, і є причиною їхнього буття, наприклад, душа тварини. Далі, сутністю називаються частини, що належать до цих речей і які визначають їх та вказують як на щось певне, а якщо вони руйнуються, то руйнується й ціле, наприклад, тіло з руйнуванням площини, як кажуть деякі[66], або площина з руйнуванням лінії. [20] Взагалі, схоже, таку природу має число (адже з його руйнуванням не залишається нічого, натомість воно визначає все). Крім того, сутністю кожної речі також називається чимбутність, окреслена визначенням.
Отже, з цього випливає, що сутність має два значення: по-перше, останній субстрат, що не приписується нічому іншому, і по-друге, те, [25] що є ось цим і чимось окремим; а такими є форма та ідея кожної речі.
Тотожним називається (1) те, що є тотожним побіжно, наприклад, «біле» й «освічене» є тотожними, тому що вони виявилися побіжними властивостями одного і того самого, а «людина» й «освічене» — тому що одне виявилося побіжною властивістю другого, [30] а «освічене» є «людиною» — тому що воно виявилося побіжною властивістю людини. Тож ціле є тотожним кожній зі складових, і, навпаки, кожна зі складових є тотожною цілому, бо «людина» й «освічене» є тотожними «освіченій людині», а остання тотожна їм. І тому всі ці вирази мовляться не в загальному сенсі, адже невірно казати, що будь-яка людина є те саме, що [35] й «освічене»; загальне властиве речам за власною природою, тоді як побіжне — не за власною природою, [1018α] [1] натомість воно просто приписується одиничним речам. Так, Сократ і освічений Сократ, схоже, є тотожними, але ім’я «Сократ» не вживається стосовно багатьох людей, тому ми й не говоримо «будь-який Сократ», як-от ми говоримо «будь-яка людина».
Отже, деякі речі [5] називаються тотожними в цьому сенсі, натомість (2) інші — самі по собі і в стількох же значеннях, що і єдине. Адже тотожними називаються речі, що мають єдину за видом і числом матерію, а також ті, що мають одну сутність. Звідси очевидно, що тотожність є певна єдність буття або речей, яких більше ніж одна, або чогось одного, що береться як більше ніж одне, наприклад, коли говориться, що щось є тотожним самому собі, адже тоді воно береться як дві речі.
Іншими [10] ж називаються ті речі, у яких або видів, або матерії, або визначення сутності більше одного; і загалом «інше» вживається у протилежному значенні до «тотожного».
Натомість різними називаються ті речі, що є різними, будучи в чомусь тотожними, не лише за числом, але й за видом, або родом, або аналогією. Далі, різними називаються ті речі, що мають інший рід, а також протилежності й ті речі, що мають відмінність в сутності. [15]
Подібним називається (1) те, що має цілком одні й ті самі властивості, (2) те, що має більше однакових властивостей, ніж різних, (3) те, що має одну якість, і (4) те, що, маючи з іншим спільні більшість або найважливіші властивості, здатне змінюватися, є подібним іншому. Про неподібне говориться у сенсі протилежному до подібного.