Отже, в такий спосіб виникає все, що виникає від природи, натомість інші способи виникнення називаються створенням. Усі способи створення походять або від мистецтва, або від здатності, або від думки. Деякі ж із них відбуваються також самовільно та просто через збіг обставин, [30] подібно до тих речей, що виникають від природи. Адже деякі з природних речей виникають і з сім’я, і без сімені. Питання про це слід розглянути пізніше[90]. [1032b] [1] А від мистецтва походять ті речі, форма яких міститься в душі (формою я називаю чимбутність кожної речі та [її] першу сутність); адже і протилежності мають певним чином одну й ту саму сутність, позаяк сутністю позбавленості є протилежна їй сутність, як-от сутністю хвороби є здоров’я, бо хвороба — це його відсутність, [5] натомість здоров’я — це пояснення в душі лікаря, тобто знання. Здоров’я є результатом такого ходу думки: оскільки здоров’я є ось це, то для того, щоб хворий одужав, необхідно, щоби було наявне ось це, наприклад, однорідність стану тіла, а якщо це буде, то необхідно також тепло. І так той, хто лікує, міркує далі, доки не досягає врешті до певної останньої причини в цій послідовності, яку він сам може створити. А потім вже [10] рух, який починається з цієї дії, рух до здоров’я, називається створенням. Отож здоров’я виникає певним чином зі здоров’я, а будинок — із будинку, тобто будинок, що має матерію, — із будинку без матерії; адже лікарське мистецтво є формою здоров’я, а мистецтво будування — формою будинку, і коли я кажу про сутність без матерії, я маю на увазі чимбутність.
[15] Одні види виникнення та руху називаються мисленням, інші — створенням: те, що виходить з начала та форми, є мислення, тоді як те, що виходить із кінцевого результату мислення, є створення. І кожен з інших проміжних кроків думки відбувається подібно до описаного вище. Я маю на увазі, наприклад, таке: щоб людина одужала, потрібно досягти однорідності стану тіла. А що означає досягти однорідності? Ось це. [20] А це буде, якщо вона зігріється. А що це означає? Ось це. А це потенційно можливо і вже цілком у владі того, хто лікує.
Отже, те, що діє і від чого починається рух до здоров’я, якщо воно виникає через мистецтво, є форма в душі, а якщо самовільно, то те, з чого починає діяти той, хто створює через [25] мистецтво, як-от при лікуванні, мабуть, починається зі зігрівання (а його викликає розтирання): позаяк або тепло в тілі є складовою здоров’я, або щось таке, що є складовою здоров’я, слідує за теплом безпосередньо чи через кілька кроків; ця дієва причина і є остання річ, що створює складову здоров’я; і так само стосовно будинку [30] (наприклад, каміння) і всього іншого. Отож, як кажуть, не може щось виникнути, якщо йому ніщо не передує.
Отже, очевидно, що якась частина необхідно має вже існувати, і саме матерія є такою частиною (бо саме вона міститься в речі і стає чимось). [1033а] [1] Але чи є вона також частиною пояснення? Справді, наприклад, говорячи про мідні кола, що вони таке, ми позначаємо їх подвійно: і за матерією, оскільки це мідь, і за формою, оскільки вони мають таку фігуру (а фігура — це найближчий рід, до якого відносять коло). Отож [5] мідне коло включає матерію у своє пояснення.
Натомість що стосується того, із чого щось виникає як із своєї матерії, то деякі речі, коли вони виникли, називаються не її ім’ям, а словом похідним від її імені, наприклад, статуя називається не каменем, а камінною. А от людину, яка стає здоровою, не називають тим, від чого вона одужує; причина цього в тому, що вона одужує від стану відсутності здоров’я і стає здоровою із субстрату здоров’я, що його ми називаємо [10] матерією (наприклад, можна сказати так, що людина стає здоровою, а можна і так, що хворий стає здоровим), одначе радше говорять про виникнення із відсутності, наприклад, кажуть, що хтось стає здоровим із хворого, але не так, що хтось стає здоровим із людини, а тому й здорового не називають хворим, а натомість людиною, тобто здоровою людиною. Що ж до того, відсутність чого є неочевидною і не має імені, як-от у міді відсутність якої-небудь форми або [15] у цеглин та дерева упорядкування як будинку, то вважається, що із таких речей виникає щось, як-от у тому випадку, коли здоровий виникає із хворого. А тому так само, як там те, що виникає, не називають тим, із чого воно виникає, так і тут статую не називають деревом, а натомість дерев’яною, або мідною, але не міддю, чи ж камінною, а не каменем; також будинок називають цегляним, а не цеглинами, позаяк [20] якщо уважно придивитися, то, власне, без застережень і не можна сказати, що статуя виникає із дерева або будинок із цеглин, оскільки те, із чого щось виникає, має змінюватися, а не лишатися незмінним. Тому, отже, так і кажуть.