Оскільки те, що виникає, виникає під дією чогось (під цим [25] я маю на увазі те, що започатковує виникнення) та із чогось (під цим слід розуміти не тільки відсутність, але й матерію; а вже було визначено[91], в якому значенні ми це говоримо) і виникає щось певне (шар, або коло, або будь-що інше), то так само, як, скажімо, ремісник не створює субстрат, тобто мідь, так не створює він і шар, хіба що [30] побіжно, за одним разом, позаяк мідний шар є шароподібним, а саме його він і виготовляє. Справді, створювати якусь певну річ загалом означає створювати її із субстрату (я маю на увазі, що робити мідь круглою не означає робити кругле або шароподібне як таке, але дещо інше, власне, відтворювати цю форму в чомусь іншому; бо якби ми створювали саму цю форму, то ми би створювали її з чогось іншого, адже таким є наше вихідне положення; [1033b] [1] наприклад, якщо ми виготовляємо мідний шар у тому сенсі, що робимо із чогось, а саме з міді, то ми виготовляємо щось, що є шароподібним); отож якби ми створювали також шар як такий, то ясно, що діяли б у той самий спосіб, і тоді ця послідовність виникнень продовжується до безкінечності. Очевидно, отже, що ані форма (чи як би не називати цей образ присутній в чуттєвій речі) не виникає (і немає її походження), ані чимбутність (адже форма є те, що виникає в іншому або через мистецтво, або від природи, або внаслідок певної здатності).
Натомість ідеться про виготовлення мідного шару, і він створюється з міді й шару як форми: [10] тобто ми відтворюємо форму в цій міді, і виходить цей мідний шар. Якби ж ішлося про виникнення шару взагалі, то щось мало б виникати із чогось. Адже те, що виникає, завжди має бути таким, що ділиться, і одне має бути цим, а друге — цим, тобто одне — матерією, а друге — формою. Тож якщо шар є фігура, всі точки якої рівновіддалені від центра, то в ньому одне [15] — це те, що міститиме в собі те, що створюється, а друге — те, що в ньому міститиметься, а ціле буде те, що виникло, власне, мідний шар. Отже, зі сказано зрозуміло, що те, що називається формою або сутністю, не виникає, натомість виникає поєднання, яке отримує назву від її імені, а також те, що у всьому, що виникає, є матерія, і в ньому одне є формою, а друге — матерією.
Але все ж таки чи [20] існує якийсь шар окремо від цих мідних шарів або будинок окремо від будинків, зроблених із цеглин? Або ж, якби це було так, то якась певна річ ніколи б не виникала? Натомість форма означає «таке», тобто певну якість, але не є щось «це» і щось визначене, тобто певна одинична річ, тоді як людина виготовляє або породжує із чогось «цього» — щось «таке», і коли процес виготовлення чи породження завершено, маємо «ось цю» певну річ як «таку». І «ось це» ціле, Каллій чи Сократ, існує, так само як-от [25] «ось цей» мідний шар, тобто людина і тварина як-от мідний шар взагалі. Отож очевидно, що ідеї як причина, як дехто має звичку називати форми, якщо й існують якимось чином окремо від одиничних речей, то для виникнення та сутностей зовсім непотрібні, і принаймні не на цій підставі їх можна було б вважати сутностями самими по собі.
У деяких же випадках [30] також очевидно, що те, що породжує, є таким самим, як те, що породжується, одначе не тим самим, і становить одне з ним не за числом, а за видом, як-от у природних речей (адже людина породжує людину), якщо тільки щось не виникає всупереч природі, наприклад, кінь породжує мула (хоча ці випадки також подібні; адже те, що було б спільним для коня й осла, тобто найближчий рід, не має імені, але він був би водночас і конем, і ослом, тобто мулом).
[1034а] [1] Тому очевидно, що немає необхідності вигадувати ідею як зразок (адже насамперед форми як щось окреме могли б виступати як зразки; бо радше за все форми є сутностями); натомість для пояснення виникнення цілком достатньо того, що породжує, [5] і форми як причини, що міститься в самій матерії. Тоді ціле — це певна форма у конкретній плоті й кістці, скажімо, Каллій та Сократ; вони є різними за матерії (адже матерія в них різна), але одним і тим самим за видом, позаяк вид є неділимим.
Може постати питання, чому одні речі виникають і через мистецтво, [10] і самовільно, як-от здоров’я, інші ж ні, як-от будинок. Причиною цього є те, що матерія, з якої починається виникнення й створення будь-якої із тих речей, що виникають через мистецтво, і в якій присутня певна частина речі, є почасти такою, що може рухатися самостійно, почасти ж ні, при цьому така, що може, є почасти такою, що здатна рухатися певним чином, почасти такою, що нездатна; адже багато що [15] може рухатися саме по собі, але не у певний спосіб, наприклад, танцювати. Тож ті речі, матерія яких є такою, наприклад, каміння, не здатні рухатися у певний спосіб, окрім як під дією чогось іншого, однак в інший спосіб можуть самостійно — і таким є вогонь. Тому одні речі не можуть існувати без того, хто володіє мистецтвом їх створення, інші ж можуть, бо вони рухатимуться під дією тих речей, що хоч і не володіють [20] мистецтвом, але самі здатні рухатися під дією інших речей, що не володіють мистецтвом, або під дією якоїсь своєї частини.