Що стосується математичних предметів, то чому визначення частин не є частинами визначення цілого, наприклад, визначення півкола — частиною визначення кола? Адже вони не є чуттєвими речами. [35] Чи тут немає різниці? Адже матерія має бути також у чогось, що не є чуттєвим; [1037а] [1] і, крім того, певну матерію має все, що не є чимбутність та форма сама по собі, а натомість щось це. Отож півкола не будуть частинами загального кола, а натомість частинами одиничних кіл будуть, як уже було сказано раніше[95]; адже матерія є і така, що сприймається чуттями, і [5] така, що мислиться.
Очевидно також, що душа — це перша сутність, тіло — матерія, а людина або тварина — те, що складається з обох як загальне. Далі, «Сократ» та «Кориск», якщо душу також можна назвати «Сократом», мають подвійне значення (адже одні, говорячи про Сократа, мають на увазі душу, а інші — ціле); якщо ж Сократ — це просто ось ця душа і ось це тіло, то одиничне за своїм складом є таким самим, як [10] і загальне.
А чи існує окрім матерії таких сутностей якась інша і чи потрібно шукати якісь інші сутності, як-от числа або щось подібне, слід розглянути пізніше[96]. Адже заради цього ми намагаємося дати визначення також чуттєвим сутностям, хоча певним чином дослідження чуттєвих сутностей є справа фізики та [15] другої філософії; адже фізику належить пізнавати не лише матерію, але й сутність згідно з визначенням, і навіть більшою мірою саме її. Що ж стосується визначень та того, яким чином складові пояснення є частинами визначення і чому визначення є єдиним поясненням (оскільки ясно, що річ єдина, але завдяки чому вона є єдиною, маючи частини?), це слід розглянути пізніше[97].
Отже, що таке чимбутність і яким чином вона існує сама по собі, загалом щодо всього сказано, а також чому пояснення чимбутності одних речей має частини того, що визначається, а інших ні. Сказано також, що у поясненні сутності немає частин, що [25] належать до матерії, адже вони не є частинами сутності, а натомість — частинами складеного цілого; а для цього останнього, з одного боку, є визначення, а з іншого — немає. Так, якщо вона береться разом з матерією, то визначення немає (бо матерія є невизначеною), натомість якщо вона береться стосовно першої сутності, то визначення є, наприклад, визначенням людини є пояснення душі; адже сутність є форма, що перебуває в чомусь іншому, і з форми та матерії [30] складається так звана складена сутність; наприклад, такою формою є увігнутість (адже кирпатий ніс та кирпатість складаються з увігнутості й носа; [в них двічі міститься ніс]). У складеній же сутності, як-от кирпатий ніс чи Каллій, також буде матерія. Ще було сказано, що в деяких речей чимбутність і сама одинична річ — одне й те саме, [1037b] [1] як у перших сутностях, наприклад, кривина та «бути кривиною», якщо вона є першою сутністю (я називаю першою сутністю таку, про яку говорять не так, що вона міститься в чомусь іншому, тобто в матеріальному субстраті); натомість у всього того, що є як матерія або як об’єднане з матерією, чимбутність речі і сама річ не тотожні; і так само не тотожні вони в того, що є єдиним через випадкове поєднання, тобто за збігом, наприклад, «Сократ» і «освічене», бо вони є одним і тим самим за збігом.
Тепер поговоримо насамперед про визначення остільки, оскільки про це не сказано в «Аналітиках»[98], позаяк проблема, [10] яка там обговорювалася, є корисною для дослідження сутності. Я маю на увазі питання, в чому полягає єдність того, пояснення чого ми називаємо визначенням, наприклад, визначення людини двоногою твариною (приймемо це як пояснення людини). Отже, чому тварина і двонога є одним, а не множиною? Адже у випадку з «людиною» [15] та «білим» є множина, коли одне не приналежне другому, але одне, коли приналежне і є певного властивістю того, що лежить в основі, в цьому випадку людини (адже тоді постає одне і маємо «білу людину»); проте тут одне не приналежне іншому, бо рід, схоже, не приналежний видовим відмінностям (адже тоді одне й те саме [20] разом належало б протилежностям, оскільки видові відмінності, на які ділиться рід, є протилежними).
Те саме міркування лишається слушним і в тому випадку, якщо рід їм все ж таки приналежний і якщо видових відмінностей більше, наприклад: те, що живе на суші, двоноге, позбавлене пір’я. Чому вони є одним, а не множиною? Адже не тому, що вони містяться в чомусь одному, бо так із усього вийде одне. Але все ж таки всі елементи визначення мають [25] утворювати єдність. Адже і визначення сутності є певне єдине висловлювання, а тому це має бути висловлювання про щось єдине; бо, як ми стверджуємо, сутність означає щось єдине і щось це.