Насамперед слід розглянути визначення, що утворюються через ділення. У визначенні не входить ніщо інше, крім [30] роду, який називається першим, та відмінностей. Інші роди — це перший і разом з ним відмінності, що ним охоплюються, наприклад, перший рід — «тварина», найближчий до нього — «двонога тварина», і знову — «двонога тварина без пір’я», і так само, коли називають більше відмінностей. [1038а] [1] Узагалі немає жодної різниці, ідеться про визначення через багато чи через декілька відмінностей, а тому також — через декілька чи через дві; якщо ідеться про дві, то одне — це відмінність, а друге — рід, наприклад, якщо визначення є «двонога тварина», то «тварина» — це рід, а друге — відмінність.
[5] Якщо ж рід просто не існує окремо від видів як видів роду або якщо існує, але як матерія (так, звук голосу є і рід, і матерія, а відмінності утворюють із нього види та звуки мови), то зрозуміло, що визначенням є пояснення, що складається з відмінностей.
Але ж необхідно, щоб також видова відмінність ділилася [10] на видові відмінності, наприклад, видова відмінність «тварини» — «те, що має ноги»; знову ж таки у «тварини, що має ноги» видова відмінність має бути як у такої, що має ноги, тож не слід говорити, що серед того, що має ноги, одне має пір’я, а друге позбавлене пір’я, якщо тільки говорити правильно (утім, хтось робитиме це хіба лише через неспроможність), натомість правильно говорити, що одне з розщепленими пальцями на ногах, інше — з нерозщепленими, адже це [15] видові відмінності ноги; розщепленість пальців на ногах означає певним чином наявність ніг. І так завжди процес ділення триває далі, доки не доходить до видових відмінностей, що вже не діляться. І тоді видів ніг буде стільки, скільки є видових відмінностей, а число тварин, що мають ноги, буде рівним числу відмінностей. Отже, якщо справа стоїть таким чином, то зрозуміло, що остання видова відмінність буде сутністю [20] речі та її визначенням, позаяк не слід багаторазово говорити те саме у визначеннях, адже це зайве. Хоча таке трапляється. Адже коли ми кажемо «двонога тварина, що має ноги», то це означає не що інше, як «тварина, що має ноги, що має дві ноги»; якщо ж і далі ділити відповідно до видових відмінностей, то багаторазово буде сказано те саме і, власне, стільки разів, скільки [25] є видових відмінностей.
Отже, якщо видові відмінності продовжувати ділити на видові відмінності, то одна з них, остання, буде формою і сутністю; якщо ж розділення відбувається за побіжними відмінностями, наприклад, якщо те, що має ноги, ділять на біле і чорне, то відмінностей буде стільки ж, скільки й поділів. Таким чином, ясно, що визначення — це пояснення, що утворюється із відмінностей, причому, [30] за правильного поділу, з останньої з них. Це стало б особливо очевидним, якби зробити перестановку в таких визначеннях, наприклад, у визначенні людини, так що б воно проголошувало: «тварина двонога, що має ноги»; адже зайве говорити: «те, що має ноги», — якщо сказано: «двонога». Однак немає певного порядку в сутності; адже як мислити одне пізнішим, а друге переднішим? Отже, про визначення, що утворюються через розділення, [35] про те, які вони є, сказано достатньо.
[1038b] [1] Оскільки предметом нашого дослідження є сутність, знову повернемося до неї. Отож сутністю називають те, що лежить в основі, чимбутність, те, що з них складається, а, крім цього, також загальне. Про дві з них вже йшлося (про чимбутність[99] та про субстрат[100], [5] власне, що він є субстратом у подвійному значенні[101]: або як певна конкретна річ, як-от тварина, що є носієм своїх властивостей, або як матерія, що лежить в основі дійсності). Дехто вважає, що загальне є найбільшою мірою причина і начало, тому розглянемо також його. Так, здається неможливим, щоб сутністю було що-небудь, що позначається загальним поняттям. Адже, по-перше, [10] сутність кожної речі є властиве цій речі і більше нічому іншому, натомість загальне — це спільне багатьом, бо загальним називається те, що за своєю природою властиве більше ніж одному. Тож сутністю чого воно буде? Далебі, або всього, або нічого; проте бути сутністю всього — неможливо, якщо ж воно буде сутністю одного, то і все інше буде ним, адже ті речі, в яких одна сутність і одна чимбутність, [15] самі також є одним.